Calendar Icon

Можемо вийти з конституційної кризи вже за два тижні – представник президента в КСУ Веніславський

13.11.2020 10:31 (Обновлено 13.11.2020 в 10:31)
Софія Середа, «Радіо Свобода»

27 жовтня Конституційний суд своїм рішенням фактично зніс ключові положення в антикорупційному законодавстві (зокрема, е-декларування), чим майже заблокував роботу НАЗК, паралізував адекватне функціонування антикорупційної системи в Україні, а також створив так звану конституційну кризу.

– Наскільки нормальною є ситуація, коли народні депутати приходять у Конституційний суд, коли там відбувається закрита частина засідання, коли там розглядали тлумачення норм Конституції стосовно права власності на землю?

– Народні депутати за своїм статусом мають право безперешкодного входу до будь-яких установ (зокрема, до судів), але народні депутати України до кімнати, де проводиться закрита частина засідання Конституційного суду, не заходили. Вони просто показали, що питання (в тому числі землі) є тією червоною лінією, яку Конституційний суд не має права переступити, тому що це фактично буде руйнація тих реформаторських законів, які ухвалила Верховна Рада і насамперед наша політична сила.

– Чи не можна це розцінювати все одно як певний тиск на суддів КСУ?

– Ви знаєте, я думаю, що в цьому випадку судді Конституційного суду України наймудріше мали б вчинити (з усіх варіантів вибору їхньої поведінки) і не розглядати взагалі жодні питання, тим більше такі болючі і такі неоднозначні з точки зору суспільного сприйняття.

– Ну дивіться, от зараз робота фактично заблокована, тому що друге засідання поспіль не збирається, наскільки я розумію, кворум, і виходить, що суд не може функціонувати?

– Я думаю, що це найбільш правильна ситуація, з огляду на ту політичну гостру кризу конституційного судочинства, яка виникла в результаті його рішення.

– Тобто, я правильно розумію, що за нинішніх умов питання щодо визнання конституційними чи неконституційними положень законів про ринок землі і про функціонування української мови зараз відкладається на невизначений термін?

– Я думаю, що зараз, до зняття напруги політичної, певної «психії» навколо КСУ, Конституційний суд України взагалі має зупинитися і не розглядати жодних рішень. Немає на сьогоднішній день таких рішень, які були б, скажімо так, вкрай необхідні для якихось термінових завдань, які має вирішити суд, має вирішити влада.

Вони, навпаки, можуть потягнути в ще більш глибоку кризу, більш глибоку зневіру і спровокувати якісь протистояння в суспільстві, а вони зараз точно нікому не потрібні.

– Ви як конституціоналіст могли б оцінити перспективу розгляду оцих подань щодо ринку землі і щодо функціонування української мови? Наскільки суд може задовольнити чи не задовольнити їх?

– Як в конституціоналіста у мене аргументів для того, щоб сказати, що я як фізособа не маю права розпоряджатися своєю земельною ділянкою, яка є у моїй приватній власності, я думаю, що аргументів для такого висновку в Конституційного суду точно немає.

Спрогнозувати, яким буде рішення по землі? Тут треба, знову ж таки: розмежовувати два питання, тому що зараз Конституційний суд України розглядає не питання про неконституційність закону, яким було запроваджено ринок земель сільськогосподарського призначення, а він дає офіційне тлумачення частини першої статті 13 і частини першої статті 14, яка говорить, що земля є національним багатством, що природні ресурси перебувають у внутрішній власності українського народу і від імені українського народу здійснюється право власності органів державної влади.

Але якщо ми в цьому рішенні щодо офіційного тлумачення побачимо, що Конституційний суд дійшов висновку, що, наприклад, земля як національне багатство не може перебувати у приватній власності або перебуває у приватній власності, але (ну, я фантазую, не знаю, які там рішення можуть бути у Конституційного суду) не може вільно бути продана, то я думаю, що це стане стовідсотковою підставою для наступного визнання неконституційним вже закону про запровадження вільного ринку землі.

Але якщо подивитися на проєкт рішення, який був оприлюднений в «Дзеркалі тижня» суддею Сасом, який суддя-доповідач по цій справі, то мені після нього телефонували мої колеги (доктори юридичних наук) і говорили: «Цей проєкт, якщо буде ухвалений, відкидає Україну в Радянський Союз. Це соціалістичний проєкт, який нічого спільного з ринком землі не має і не може мати».

– Щодо подання з приводу закону про функціонування української мови: які там перспективи?

– На моє переконання: я підстав для визнання цього закону таким, що не відповідає Конституції України, не бачу.

Тут треба ще мати на увазі і рекомендацію Венеційської комісії, які вона дала, якщо не помиляюсь у 2010 році: в одному зі своїх висновків Венеційська комісія сказала, що навіть якщо є якісь процедурні порушення, але немає сутнісних невідповідностей Конституції, то Конституційний суд України має прораховувати ті наслідки, які потягне за собою його рішення та загрози чи ті негативні моменти, які були супутніми при ухваленні такого рішення.

Я думаю, що з точки зору змісту, з точки зору формальної невідповідності певних положень закону «Про функціонування української мови як державної», невідповідності Конституції точно немає.

Деякі сумніви з приводу порушень процедури, можливо, можна знайти, хоча, на мою думку, вони не можуть бути стовідсотковою підставою для того, аби КСУ визнав його антиконституційним. Я переконаний, що КСУ все-таки визнає цей закон відповідним Конституції.

– Чи відповідає дійсності заява одного із суддів Конституційного суду про те, що роботу КСУ нині блокують саме «орієнтовані на Офіс президента» судді?

– Немає суддів, орієнтованих на Офіс президента. Є судді, які розуміють негативні результати, наслідки діяльності КСУ, розуміють, що в таких умовах працювати суд не може і ухвалювати рішення. І тому вони дійсно сказали: «Доки не буде вирішена ця політична криза, не вважаємо за потрібне брати участь у Конституційному суді України».

Але тут треба мати на увазі, що судді, які зараз не беруть участь у засіданнях, вони перебувають або на лікарняному, або на самоізоляції. Тому що, виявляється, в Конституційному суді (за такою інсайдерською інформацією, яка не претендує, що вона на 100% відповідає дійсності, але думаю, що ймовірність дійсності її дуже висока) наразі близько 40 і суддів, і працівників апарату вже перехворіли або зараз хворіють на COVID-19, і про це ніхто ніде не заявляє.

Питання: якщо голова суду має інформацію, що, наприклад, водій одного судді має позитивний тест, водій другого судді має позитивний тест, помічник третього судді має позитивний тест, то чи має він право моральне і законне збирати засідання і наражати засідання Великої палати, де ставить під загрозу фактично здоров’я своїх колег.

– А ви можете назвати точну кількість суддів, які зараз беруть участь у засіданнях?

– На лікарняному і на самоізоляції на цей момент перебуває чотири судді (якраз ті, які голосували проти того рішення).

– А як ви оцінюєте перспективу того, що нинішній склад Конституційного суду візьме і все-таки подасть у відставку, як того вимагаєте ви?

– Я не можу оцінити перспективу. Я думаю, що було б таким «соломоновим рішенням», яке розрубало б цей певний «гордіїв вузол», рішення про відставку голови Конституційного суду України. Президент Зеленський прямо заявив про те, що відставка голови може зняти цю політико-правову кризу.

Далі дуже така парадоксальна ситуація: є судді (які голосували за це рішення), які вже мають право на відставку (їм залишилось пропрацювати найменше, здаться, це півтора року).

– Це – ті, хто був призначений ще за часів Януковича.

– Так, за часів Януковича. Ці судді мають право піти у відставку уже в 2021 році навесні, тобто менше, ніж за пів року.

І навіть якби голова КСУ пішов би сам у відставку, то він би зняв напругу. Чому? Тому що режисером всієї цієї конституційної кризи (я не боюсь цього сказати) був голова КСУ, формує порядок денний Конституційного суду, і саме він поставив, всупереч вимогам регламенту і закону, на розгляд питання, яке було не підготовлене і проєкти рішення з якого не були надані суддям, як того вимагає регламент Конституційного суду України.

І саме він фактично своїми заявами продемонстрував рівень голови КСУ. Знаєте, дуже добре, що він вийшов на пресконференцію. Я такий радий був, коли послухав, що він говорив на ній, бо увесь український народ подивився, хто у нас голова Конституційного суду. Ви не уявляєте, скільки до мене було дзвінків від різних людей, які мене знають, які запитували: «Що це було?».

Але, коли ми бачимо, що голова КСУ так собі, скажімо так, з точки зору морально-етичних аспектів, купує у 2018 році земельну ділянку… Знаєте, для мене дуже показово, коли ми це питання розглядали на фракції (якраз на тій, де виступав президент). І, ви знаєте, наш народний депутат, яка змушена була залишити територію АРК Крим, майно, земельні ділянки…

– Богуцька.

– Ліза Богуцька, так. Вона фактично зі сльозами на очах говорила, що в той час, які на той час залишили територію Криму, змушені за безцінь продавати (своє майно – ред.), якийсь негідник, користуючись цією ситуацією, скуповує за безцінь оці земельні ділянки. Тобто, розумієте, це вже точно червоні лінії морально-етичного плану, які не дозволяють цій людині взагалі бути не лише головою, а й суддею КСУ.

Я думаю, якби він пішов у відставку, повірте, далі відбулося б таке спокійне оновлення складу Конституційного суду. Якісь судді, можливо, теж би пішли у відставку, які мають право на відставку.

Тут же ж дуже цікава річ. Я не знаю, чи знають про це, але суддя КСУ через чотири роки роботи на посаді судді набуває права на відставку. Що це означає? Це означає, що він довічно отримує 50% утримання чинного судді.

– Тобто, десь 100 тисяч гривень (на місяць – ред.) плюс/мінус?

– Трішки більше: 125-130 тисяч гривень суддя у відставці отримує довічно, незалежно від того, чи він займається іншою роботою. Тобто він може займатись адвокатською, викладацькою, науковою, творчою, будь-якою діяльністю, отримуючи довічно таку суму.

Тобто, коли судді розуміють наслідки негативні, руйнівні наслідки для держави від своїх дій, то я думаю, що найменшим таким компромісом було б те, аби піти у відставку (хоча б для тих, хто має право на відставку). Але програма мінімум – це якщо хоча б піде голова КСУ. Я думаю, робота КСУ нормалізується і буде нормальне функціонування цієї інституції.

– А є вже якесь розуміння того, хто би міг замість пана Тупицького очолити Конституційний суд?

– Тут же ж обирають судді зі свого складу. І процедура обрання голови – це теж дуже така складна процедура. Ви пам’ятаєте, у нас був складний час, коли більше року не було голови Конституційного суду, виконував цю роль найстарший за віком суддя. Якщо зараз, скажімо так, буде відставка голови КСУ, то його повноваження буде виконувати заступник голови, а потім у визначені законом і регламентом строки має відбутися таємне обрання нового голови Конституційного суду. Ним може стати будь-хто, хто набере відповідну кількість голосів і хто (головне) якраз буде, я думаю, після оцих подій моральним лідером і професійним лідером цієї інституції.

– Я би хотіла поговорити трішечки і про вас. Я знаю, що ви були учасником Революції гідності. І, відповідно, я би хотіла запитати вас про наступне: як вам бути членом однієї команди, де є люди, які створювали відверті фейки і провокації під час тієї ж Революції гідності?

– Те, що якраз ці люди, про яких ви говорите, почали мене дуже нещадно критикувати в різноманітних телеграм-каналах, для мене це показник того, що я роблю все правильно. Якщо люди, які фактично відверто виступали проти української державності, зараз мене критикують, то я думаю, що все, що я роблю, це точно на благо держави і точно відповідає ідеям і цінностям, які закріплені в Конституції, відповідає моїм особистим принципам.

Звичайно, мені не дуже комфортно, але не я, скажімо так, мав можливості визначати, хто буде членом цієї фракції. Якщо президент і команда, яка працювала з президентом, саме таким чином сформували команду і ці люди стали народними депутатами… Ну. треба з усіма нормально працювати на благо держави.

– Ви також були головою Харківської люстраційної палати. І, відповідно, у мене до вас виникає запитання, як вам, знову ж таки, працювати у команді, в якій є люди, які були на державних посадах під час президентства Віктора Януковича? Я зараз маю на увазі ексголову ОП Андрія Богдана та нинішнього заступника голови ОП Олега Татарова, які в принципі підпадають під люстрацію.

– Я фактично зі своїми однодумцями створив у 2014 році одразу після Революції гідності Харківську громадську люстраційну палату. Ще під час Революції гідності виникла ця ідея. І ми створили її і почали активно працювати.

А що стосується тих людей, які потрапили під дію закону «Про очищення влади», то я в тому самому 2014 році в комітеті з питань правової політики виступав і сказав, що «я як фахівець у галузі конституційного права чудово розумію ризики, які ви закладаєте в цей законопроєкт».

Я розумію, що він є антиконституційним, тому що немає персонально доведеної провини тієї чи іншої особи, яку закон відносить до тих посад, які підпадають під дію закону «Про очищення влади».

Як громадський активіст в люстраційній сфері я повністю підтримую ідею люстрації і вважаю, що вона була правильна, але механізм реалізації ідеї був вибраний точно неправильний, бо ж сумніви щодо конституційності багатьох положень.

Тому оцінювати екскерівника ОП Богдана і нинішнього заступника голови Офісу Татарова з приводу того, наскільки вони відповідають чи не відповідають закону «Про очищення влади», треба з тієї точки зору, що сам закон є сумнівно-конституційним.

Але я вам хочу сказати, що я, пропрацювавши з Богданом, бачив, що він, дійсно, дуже гарний, абсолютно нормальний та адекватний, з точки зору виконання менеджерських функцій в ОП, і він багато користі приніс для української держави, з точки зору тих дій, які він вчиняв.

Що стосується пана Татарова, я з ним також спілкуюсь і бачу, що це – теж професіонал, який розуміє, як необхідно здійснювати ті функції, які на нього покладені за розподілом обов’язків.

– Ви не говорили з ним про його заяви щодо діяльності майданівців, які він тоді робив?

– Ми ці питання не обговорювали.

– Якщо ми вже заговорили про Харків, не можу не запитати у вас як в людини, яка там довгий час живе, чому Геннадій Кернес знову обраний мером Харкова?

– Дуже цікаве запитання насправді. Я думаю, що відповідь на це запитання треба шукати в минулому пана Кернеса. Всі розуміють, що в минулому він своє бізнесове життя розпочинав з того, що (як це пом’якше сказати) був людиною, яка керувала «наперстниками», тобто, займалась справами, які ошукували людей, з точки зору психологічних певних конструкцій.

Я думаю, що він – дуже чудовий психолог, він – дуже гарний менеджер (об’єктивно). І він розуміє, що для того, аби люди за нього голосували, необхідно показати результат роботи. Тому, напевно, є дуже багато питань до нього, з точки зору тих же самих лавок в парку, вартості будівництва самих усіх парків, вартості реконструкції зоопарку, про який фахівці говорять, що можна було б побудувати значно дешевше, але він демонструє людям те, що він робить.

Я коли спілкувався з різними людьми, то мені казали (це не мої слова, щоб до мене не було ніяких претензій): «Всі розуміють, що всі крадуть, але цей хоч щось робить».

От оце, що він дійсно демонструє те, що дійсно стали гарними парки, стали кращими дороги чи асфальтові заводи (чому дороги кращі, люди не зовсім розуміють). Оце все – психологічне сприйняття: люди бачать, що став Харків трохи кращим чи сильно кращим, тому вони за нього голосують. При чому голосують (парадоксально) навіть молоді люди, які розуміють оці всі нюанси, але говорять: «Ну він хоч щось робить».

– А особисто для вас Геннадій Кернес?

– Антипод, за якого я ніколи не голосував, голосувати не буду і з яким я ніколи не спілкувався (за винятком одного разу, коли привітався на якійсь нараді), та не маю ні найменшого бажання з ним спілкуватись.

– Основний суперник пана Кернеса на цьогорічних виборах – Олександр Фельдман (людина теж доволі відома в Харкові). У вас з ним які стосунки?

– Ніяких стосунків. Також з ним перетинався фрагментарно, на якихось заходах. З ним ніколи ніяких ні ділових, ні політичних, ніяких інших взаємин не мав.

– Зараз пан Фельдман – народний депутат. І, зважаючи на те, що він, наприклад, голосував колись за так звані «закони 16 січня», на вашу думку, чи мав би він бути люстрований?

– З точки зору змісту, 100%: люди, які голосували за антидержавницькі, антинародницькі «закони 16 січня», вони не мали б мати права продовжувати свою політичну діяльність.

З точки зору того, що люди голосують за таких кандидатів, а на виборні посади такі обмеження не поширюються. Навіть якщо людина не має права обіймати певні посади, то вона може пропонувати свою кандидатуру. І якщо народ проголосує, то значить народ хоче мати такого народного депутата.

– Чи потрібні в законодавстві такі норми, які б передбачали люстрацію, зокрема, таких людей.

– Вони не будуть відповідати Конституції. Тому, можливо, і потрібні, але наслідки будуть все-таки очевидні.

– Ще один представник Харкова – Арсен Аваков. Як він вам як міністр внутрішніх справ?

– Теж складне для мене запитання. Я тут дещо роздвоююсь в своїх оцінках. Скажімо так, якби особисто президент не просив його підтримати під час голосування на посаду міністра внутрішніх справ, я б за нього навряд чи голосував.

– Чому?

– В силу того, що обізнаний, знаєте, з попереднім життям пана Авакова. І деякі фрагменти його попереднього життя дуже дисонують з моїм уявленням про те, яким має бути політик.

Але з точки зору того, як він зараз веде політичну діяльність, я думаю, що він, з точки зору об’єктивної (якщо відкинути суб’єктивне сприйняття), напевно, він працює так, як має працювати нормальний міністр.

Міністр внутрішніх справ Арсен Аваков

– А якщо змоделювати ситуацію, що у Верховній Раді з’являється голосування про відставку Арсена Авакова, як ви будете голосувати?

– Зараз не готовий навіть вам сказати, як я буду голосувати. Буду дивитись, хто наступний і до чого результати відставки можуть призвести.

– Ще одна харків’янка, з якою ви товаришуєте, наскільки я розумію, – Ірина Венедіктова (екснародна депутатка від «Слуги народу», а нині – генеральний прокурор). На вашу думку, чи є вона більш ефективним очільником ОГПУ, ніж її попередник Руслан Рябошапка.

– Тут не може бути і сумнівів, тому що однозначно вона є більш ефективним генеральним прокурором. У нас з нею дійсно деякі такі дискусії ведуться. І вона мені постійно надсилає інформацію про результати діяльності Офісу генерального прокурора. Я бачу, що дійсно результатів діяльності дуже багато, просто, можливо, не всі розуміють, що окрім топ-чиновників, які б мали сидіти (я також в цьому дуже зацікавлений, щоб нарешті топ-політики, які вчинили протиправні дії, дійсно відбували заслужене покарання), але дуже багато різноманітних злочинів розслідується ОГПУ, висуваються звинувачення. Тобто, я можу сказати, що вона точно більш ефективна, ніж був попередній генеральний прокурор.

Звичайно, завжди є завищені очікування, коли хочеться все і зразу. Все і одразу в силу різних причин не виходить, але я думаю, що результати вона продемонструє. Ми очікуємо, що до кінця цього року будуть більш такі вже цікаві результати діяльності Офісу генерального прокурора.

– Ви сказали, що вона вам надсилає інформацію. А як часто ви з нею спілкуєтесь?

– Раніше спілкувались частіше. Зараз на нарадах перетинаємось, як правило. Останній раз спілкувалися на тому засіданні РНБО з приводу рішення КСУ. А так в телефонному режимі інколи обмінюємось кількома словами з приводу тих чи інших резонансних подій, які відбуваються в державі.

– А як ви ставитесь до її переїзду на держдачу і того, що вона орендує її за ціною втричі меншою, ніж мала би бути?

– Я думаю, що інформація про те, що вона орендує втричі дешевше, відповідає дійсності. А з точки зору переїзду, наскільки я розумію, це було викликано лише питаннями її особистої безпеки, тому що дійсно діяльність генерального прокурора має дуже багато ризиків і безпека особиста очільника ОГПУ дуже важлива.

– Чи є наразі підстави для відставки генерального прокурора Ірини Венедіктової? І якщо буде таке голосування, як ви будете голосувати?

– Наразі підстав для відставки генерального прокурора точно немає. Якщо вони з’являться, знову ж таки, будемо оцінювати.

Ви знаєте, тут треба вже дивитися: якщо будуть конкретні претензії до генерального прокурора (які були, на превеликий жаль, до попереднього генерального прокурора, за відставку якого я проголосував), якщо, незважаючи на дружні відносини, я буду бачити, що генеральний прокурор не виконав чи допустив якісь системні порушення, які призвели до негативних наслідків, то вже буду визначатись. І думаю, що буду голосувати за відставку будь-якого прокурора, якщо він не буде виконувати ті функції, які він має виконувати, і буде займати недержавницьку позицію.

– А ви зараз спілкуєтесь з ексгенпрокурором Русланом Рябошапкою і експрем’єром Олексієм Гончаруком?

– Ні. Ні з одним, ні з другим.

– Наскільки я розумію, саме ці люди (принаймні ви в одному з інтерв’ю говорили), саме вони порадили вас призначити представником президента в Конституційному суді.

– Трішки не так. Мене на цю посаду – нинішній віцеспікер Руслан Стефанчук. А Руслан Рябошапка і Олексій Гончарук, які були на той момент працівниками Адміністрації президента, вони мене підтримали, тому що і з Гончаруком, і з Рябошапкою я знайомий зі свого попереднього наукового життя (ми разом брали участь у деяких наукових проєктах). Тому я дійсно з ними знайомий (і з одним, і з іншим) десь з десятих років цього століття.

– Ви зараз не спілкуєтесь, тому що вони ображені за те, що ви відправляли у відставку Рябошапку і уряд Гончарука? Чи якісь інші причини?

– Ви знаєте, і до того, як ми почали спільно працювати в команді президента, в нас не було практично якогось такого дружнього спілкування, була фрагментарна діяльність в рамках певних проєктів.

Але я думаю, що дійсно Рябошапка, напевно, образився: він не очікував, що я можу проголосувати за його відставку і що буду одним з її ініціаторів.

А з Гончаруком абсолютно не думаю, що він образився на щось. Думаю, що в нас залишились абсолютно нормальні взаємини.

– Зараз, на вашу думку, прем’єр Денис Шмигаль є більш ефективним, ніж прем’єр Гончарук?

– Я думаю, що, з точки зору практичних кроків, прем’єр Денис Шмигаль є більш ефективним, тому що результати діяльності уряду Гончарука були не такими, як очікували. У них був карт-бланш і всебічна підтримка з боку парламенту, але конкретних тих результатів діяльності, яких від них очікували всі, вони не показали, тому і змушені були піти у відставку.

– Чи є у Володимира Зеленського зараз шанс вийти з мінімальними репутаційними втратами з тієї ситуації, яка склалася (як для себе, так і для країни в цілому), і скільки часу йому може для цього знадобитися?

– Я думаю, що він уже вийшов із цієї ситуації більш сильним. І він продемонстрував свою рішучість і тверду волю. І, до речі, багато у суспільстві навіть відомих фахівців у галузі конституційного права, з різних точок України, розуміючи, що є певні питання до правової чистоти, мені телефонували і говорили: «Правильно президент вирішив: треба цей Конституційний суд ганебний розганяти». Тому він вчинив абсолютно правильно. І я думаю, що він уже вийшов сильнішим. Вирішити цю кризу, я думаю, нам вдасться протягом найближчих двох тижнів. Думаю, ми вже матимемо гарний результат.

– Ви як прибічник суто президентської республіки, чи будете пропонувати Володимиру Зеленському вносити якісь такі зміни до Конституції?

– Я є членом робочої підгрупи з питань конституційного реформування в комісії правової реформи при президентові і заступником голови. Наразі наша робоча підгрупа в комісії завершує опрацювання законопроєкту про внесення змін в Конституцію України в частині децентралізації влади. Він вже фактично повністю готовий, там залишилось буквально 3-5% від тексту, щоб відкоригувати, узгодити позиції. А далі комісія збереться.

В процесі оновлення комісії президент заявляв, що очікує конкретних пропозицій від всіх її членів. І далі будемо обговорювати.

Я думаю, що якщо стане питання про системне і комплексне оновлення тексту Конституції, то я буду пропонувати дві ключові речі, які для мене є очевидними вже....

Хоча, знову ж таки, мої погляди зазнали в цьому еволюції. Десь до 2010 року, мабуть, я був прихильником однопалатного парламенту, але зараз я бачу, що все-таки для підвищення ефективності законодавчої діяльності і для забезпечення наступництва та спадковості в системі органів державної влади має бути Верхня палата, Сенат, до якого увійдуть безумовні авторитети з різних сфер, які, можливо, будуть формувати склад Конституційного суду майбутнього і будуть певним стримуючим чинником.

А друга складова –це те, що президент все-таки має бути очільником виконавчої влади, тому що зараз у нас виходить певний дуалізм, бо є прем’єр, який має достатньо широкі повноваження, але є і президент, який також має ці повноваження у сфері виконавчої влади, у сфері нацбезпеки, оборони і зовнішніх відносин. І тому ось цей дуалізм не завжди забезпечує ефективне функціонування держави.

Я думаю, що якби була суто президентська форма правління (хоча дуже багато моїх колег виступають за протилежну, парламентську форму правління).... Але я в душі – просто людина авторитарних деяких психологічних особливостей, тому я все-таки вважаю, що має бути сильна влада, має бути сильний президент. Ментально, історично люди все-таки потребують лідера. Я думаю, що буду це рекомендувати, а як буде сприйнято чи не сприйнято, будемо дивитися.

Я – противник парламентської форми правління з однієї простої причини, що в нас немає таких класичних, ідеологічних партій. А без цього парламентаризм неможливий.

Популярные видео на YouTUBE
Материалы по теме
А-9829,46 грн./литр
А-95+25,89 грн./литр
А-9524,58 грн./литр
А-9223,46 грн./литр
ДТ23,58 грн./литр
LPG12,74 грн./литр
Это интересно
Самые читаемые новости
Лучшие видео с YouTUBE
Популярные блоги
Погода и гороскоп
Автоновости