Справа Жиліна живе: Захарченко кинув ліпшого друга після провалу

Блоги

13.07.2018 12:53 (Оновлено 13.07.2018 в 13:38)

Алексей Чибисов, «24канал»

Блоги

Заснована у Харкові Євгеном Жиліним за допомогою пов'язаного із бандюками-"регіоналами" мера міста Геннадія Кернеса громадська організація "Оплот" у 2010-му швидко завоювала авторитет в обласному центрі та за його межами.

Під маскою благодійного фонду злочинці створили конверт для всіляких чинуш-крадіїв. Юристи штампували документи з виведення державної власності у приватні руки, аудитори фактично являли собою колекторську службу, а бійці спортивного клубу вирішували всі проблеми силовим шляхом. Всі ці "доньки" організації працювали під егідою "Оплоту" як в Україні, так і у Росії, де колишній мєнт Жилін мав зв'язки із ФСБ. Звісно, через тих самих Кернеса, Добкіна та інших діячів.

Звісно, здебільшого робота "Оплоту" була націлена на всілякі бандитські розбірки, а не на політичні ігрища, принаймні, до кінця 2013-го.

Після початку ж Революції гідності Жилін та його компанія почали активно возити тітушок до Києва, а також "працювати" із активістами у Харкові та інших містах країни. Викрадення, катування, доставка до відділень міліції – всім цим займалися злочинці "Оплоту" аж до втечі Яника. Але ж потім, коли росіянам знадобилося захопити Донбас, – а за задумами до складу так званої "новоросії" мали б увійти й Харківська, Дніпропетровська, Одеська та інші області, – Жиліну надійшло замовлення на війну. У 2014-му російські окупанти збирали найманців звідки тільки могли.

Основними постачальниками бойовиків стали громадські люмпенські організації козаків у РФ та бійцівські заклади типу "Оплоту". Звідки взялися проросійські настрої у терористів Жиліна, довго гадати не треба – як і багато жителів регіонів, у яких затято любили ПР із їх риторикою, представники "клубу" хотіли й далі займатися своїми злочинними справами, а після революції вести такий уклад життя для них було складно.

Відповідальними за власні міста та області призначили ватажків місцевих осередків "Оплоту". У Донецьку керував всім Олександр Захарченко. Саме він та його шайка вперше захопили міськраду, звісно, за допомогою мера Лук'янченка, який фактично здав адміністративну будівлю після отримання відповідного наказу від своїх керівників з партії.

А вже через кілька місяців бійці "Оплоту" вже повноцінно взяли до рук зброю з захопених будівель СБУ та МВС та почали воювати у складі зведених терористично-окупаційних міст. Жилін приймав участь у боях на Донбасі не дуже довго та поїхав до Москви розвивати свій бандитський бізнес, де, згодом, був ліквідований у кафе "Вітерець".

Самий осередок організації у Донецьку переформатували після становлення "ДНР". Захарченко створив підрозділ "Оплот Донбасу", який почав займатися лише громадсько-пропагандистською діяльністю. Через неї проходять усі гроші, які РФ виділяє на інші організації типу "Захарят" для військово-патріотичного виховання маленьких жителів окупованої території. Розпилюванням та розподілом займалися підлеглі ватажкові "ДНР" бойовики-ветерани. Очолював "Оплот Донбасу" із самого його заснування Захарченко. Втім, коли наглядати за діяльністю організації у курляйтера не стало часу, він доручив це своєму другові Сашку Ташкенту (діячі кілька разів намагалися один одного вбити, гризлися за владу, але ж згодом залишалися компаньонами), якого 26 квітня призначив на цю посаду.

Втім, виявилося, що Ташкент почав не тільки кидати друга на гроші, не віддаючи йому реальний відсоток відкатів, але й розробляв план з популяризації своєї постаті серед дітей та дорослих. Наприклад, якщо раніше на уроках вчителям наказували приділяти більше уваги діючому "прем'єрові" "динири", у травні ситуація змінилася та темніки містили накази розповідати про те, якою "великою людиною" є Тимофєєв.

Звісно, такі дії курляйтера не задовільнили, то ж він змусив Ташкента відректися від місця "за власним бажанням", а вже на найближчій конференції "Оплоту" ватажком став сам Захарченко. Такі от кадрові рокировки задля розпилу грошей.