Лайка замість похвали, або Чому українські спортсмени міняють громадянство

Блоги

12.07.2019 10:52 (Оновлено 12.07.2019 в 10:56)

Артем Овдиенко, «24канал»

Блоги

​Сльози на очі навертаються, коли вітчизняні спортсмени здобувають перемоги й на їхню честь піднімають український прапор і вмикають гімн. Особливо тішить, коли цей гімн лунає на ворожій території або його чують відверто ворожі вуха.

Український боксер Олександр Хижняк завоював золоту медаль на II Європейських іграх, які проходять в Мінську. Велика прикрість трапилася з президентом РФ Володимиром Путіним. Він був змушений разом з усіма відірвати свою дупу від стільця й стоячи вшанувати український гімн.

Ми пишаємося перемогами наших спортсменів, шануємо їх і радо зустрічаємо в аеропорту "Бориспіль", коли вони повертаються з медалями на Батьківщину. Даруємо їм квіти – і майже одразу ж про них забуваємо. Тоді спортсмени залишаються сам на сам зі своїми проблемами й браком грошей на підготовку до наступних перемог.

Так само, одразу після перемоги забуває про них і держава. Всі ці голови федерацій, чільники профільних комітетів і подібні бюрократи, що присмокталися до українського спорту, радо фоотографуються з українськими спортсменами-переможцями. Але потому, більшість з них, так само швидко забувають про спортсменів і продовжують пиляти бюджет Міністерства молоді та спорту. Тоді у нас не те, що брак фінансування вітчизняних спортсменів, – а справжня катастрофа.

В Україні спортсмени власним коштом тренуються, у власному спорядженні, яке вони купують на свої гроші, тоді як усім їх би мала забезпечувати держава. От якби держава дійсно забезпечувала усім необхідним – лише тоді всі ті чиновники, які опікуються спортом мали б моральне право казати, що перемога українських спортсменів на міжнародних змаганнях – це спільна перемога. Але коли вони озвучують такі слова – просто примазуються до чужих перемог і собі приписують чужі досягнення.

Коли ж спортсмени мають сміливість назагал обуритися – чиновники закривають їм роти і погрожують завершити спортивну кар'єру. Найогидніше, що в товстопузих посадовців дійсно є усі важелі впливу, повноваження і можливості, щоб загубити долю талановитого спортсмена – лише тому, що той останній не прогнувся й має сміливість сперечатися. Потому ми дивуємося, що українські спортсмени залишають Батьківщину, змінюють громадянство й виходять на змагання під прапорами інших держав.

Мені не хотілося б, аби так вчинила Ганна Соловей, чемпіонка Євроігор-2019 у Білорусі, яку облаяв президент Федерації велосипедного спорту Олександр Башенко. Чорноротий чиновник погрожує виключити чемпіонку зі збірної України. Що найгірше, на нього немає управи – його не можуть навіть звільнити, а він продрвжуватиме робити все що зажадає...