«Дівчина з Хіросіми, яку лякає грім» перше прочитання японської п’єси «Життя з батьком» Іноуе Хісасі в Україні

Прес-релізи

19.08.2022 13:27 (Оновлено 19.08.2022 в 13:28)

Игорь Блохин, джерело: «Facenews»

Прес-релізи

15 серпня 2022 року, коли в Україні триває війна, ми вирішили поділитися нашою ідеєю про створенням перформансу «Дівчина з Хіросіми, яку лякає грім» за п'єсою Іноуе Хісасі «Життя з батьком». Перформанс реалізується ГО “Галерея сценографії” та НЦТМ ім. Леся Курбаса. Режисер та сценограф вистави Богдан Поліщук.

6 серпня 1945 року атомна бомба «Малюк» була скинута на Хіросіму, а 9 серпня атомна бомба «Товстун» - на Нагасакі. У результаті цього злочину 6 серпня миттєво загинуло близько 70 тис. людей, а 9 серпня близько 60 тис. людей. Кількість поранених, постраждалих, покалічених осіб досягла пів мільйона у двох містах. Після важких роздумів та переговорів імператор Хірохіто 15 серпня по радіо звернувся до нації та оголосив капітуляцію Японії. Це стало завершенням Другої Світової війни для Японії.

Це були єдині випадки використання ядерної зброї проти цивільних. Нехай це більше ніколи не повториться!

Наша команда хоче вперше в Україні реалізувати п'єсу японського драматурга Іноуе Хісасі «Життя з батьком». Водночас підняти серйозну тему посттравматичного стресового розладу мільйонів українців, які щодня втрачають близьких і мусять ЖИТИ ДАЛІ…

Прем'єру у Києві заплановано наприкінці вересня. Ми ведемо переговори про гастролі в різних куточках України та в Японії.

***

Життя має бути радісним. Усі народжені мають бути щасливими, сповнені посмішками... Так, усі повинні прагнути ЖИТИ! Утім, буває так, що жити стає небезпечно, страшно і невимовно боляче…

Того дня вони були в Хіросімі. Батько помер. А Міцуе, донька, яка пережила атомну бомбу, не може втекти від почуття провини. «Провини, що вижила в трагічній ситуації, коли природньо було б померти». Міцуе відмовляється від радості та веселощів, відрікаючись від особистого щастя. Перед нею з'являється мертвий батько, Такедзо. Батько невміло, але з любов’ю, заохочує Міцуе жити своїм життям…

Про п'єсу “Життя з батьком”.

П’єса написана японським драматургом Іноуе Хісасі. Автор не був жертвою атомної бомби. Він почувався винним через те, що залишився здоровим та щасливим, коли Хіросіма зазнала бомбардування. Саме тому він написав цю п’єсу, щоб показати, як боляче і гірко може бути людині, яка спостерігає.

Прем'єра відбулася у вересні 1994 року. Це остання робота, що припала на п’ятдесяті роки життя Іноуе. У листопаді того ж 1994 року відсвяткував своє 60-річчя. Дія п'єси розгортається в Хіросімі через декілька років після скидання атомної бомби. Головні персонажі п'єси: Такедзо, батько, який загинув під час бомбардування, і Міцуе, донька, яка пережила катастрофу.

Іноуе помер у 2010 році, а за рік до смерті він сказав в інтерв'ю: «Я займався літнім фестивалем, коли мої однолітки побачили пекло в Хіросімі та Нагасакі». Звертаючись до дітей в Хіросімі, він сказав: «Для мене це був величезний тягар, і я хотів колись написати про Хіросіму»; «Я все ще вважаю Хіросіму та Нагасакі священними місцями».

Оскільки головною темою є атомна бомба, ця п’єса зацікавила митців у всьому світі, зокрема у європейських країнах. Її перекладали та виконували англійською, французькою, німецькою, італійською та іншими мовами. У 2004 році за цим твором був знятий фільм режисера Кадзуо Курокі з Ріє Міядзава та Йошіо Харада в головних ролях. Іноуе схарактеризували як «гідного імені народного письменника» за неперевершену досконалість його суперечливої п’єси, делікатність образів героїв і глибину спостережень за людьми.

У 2019 році за ініціативи театрознавиці Лілії Волошиної був зроблений переклад українською. Перекладачка з японської Юлія Кузьменко. Зараз твору кидають виклик молоді українці і нарешті п'єсу побачать наші глядачі. Це буде перше її прочитання в Україні.

Про перформанс “Дівчина з Хіросіми, яку лякає грім”

Хто МИ? Навіщо МИ?

Для нас, сьогоднішніх українців, ця історія не є ані фантазією, ні чутками. Нині перед нами багато таких Такедзо і Міцуе. За кордоном повідомляють про наші міста та села, які зазнали бомбардувань з 24 лютого, і про жертви, які там загинули, або були поранені. Ці покалічені жертви та їхні родини щодня приїжджають потягами, чи авто до відносно не пошкодженого центру та західних міст. Серед них діти, які втратили руки, або ноги, красиві дівчата, яким поранили обличчя, або тіло, молоді парубки, які постраждали, захищаючи своїх коханих. А поруч з ними їхні близькі, яким іноді ще важче за них самих. Батьки плачуть на похоронах перед могилами: «Я б хотів померти замість сина».

Всі ми спостерігаємо за ними. Те саме «почуття провини за те, що ти здоровий і живий», як у Міцуе, спалахує всередині кожного. Ми живемо з цією «провиною». Хоча ми нічого поганого не зробили… Ми просто живі… Війна не вбиває людей лише танками, гарматами, ракетами та ядерною зброєю. Серця живих людей постраждали від втрати, чи болю за близьких.

П’єса написана також як своєрідна декларація неприпустимості знову використовувати ядерну зброю. І ось сьогодні ми чуємо про загрозу ядерної війни, яка нависла над Україною і людством. Ми бачимо в новинах, як президент російської федерації погрожує ядерним потенціалом своєї країни.

Хіросіма та Нагасакі для Іноуе були містами-героями, так само як для нас тепер кожне зранене українське місто. У цій п’єсі він повною мірою використав діалект Хіросіми, щоб делікатно та сміливо зобразити весь біль її жителів. Коли ми прочитали п’єсу Іноуе Хісасі, у нас виникло бажання втілити його думки та поділитися нашою «дивною провиною» з людьми всього світу.

Перформанс реалізується ГО “Галерея сценографії” (Львів) та НЦТМ ім. Леся Курбаса. Місце прем'єри - НЦТМ ім. Леся Курбаса (Київ).

Дуже важливо презентувати перформанс саме в Києві. Місто пережило загрозу вторгнення, а передмістя столиці – непоправні втрати та жахливі руйнування. Наразі у Києві також перебуває багато тимчасово переміщених осіб, які змогли вибратися живими з особливо небезпечних територій і намагаються жити далі, долаючи посттравматичний стресовий розлад. Мистецьке осмислення жахливих подій, які стали нашою реальністю, може допомогти українцям, які страждають від комплексу вини того, хто вижив. Важлива також емоційна реабілітація задіяних в постановці українських митців – робота над виставою, як процес усвідомлення необхідності культурного фронту, мистецтва в часи війни.

Творча команда:

Переклад п’єси з японської Юлії Кузьменко

Режисер та сценограф Богдан Поліщук

Саунд-дизайнерка Яна Шлябанська

Актори:

Міцуе - Світлана Олексюк

Такедзо - Максим Кущов

Дух Хіросіми - Софія Микусь (флейта)

Адміністративна команда:

Менеджерка проєкту Марина Бойчук

PR-менеджерка проєкту Лілія Волошина

Консультантка з питань японської мови і культури, координаторка контактів з японськими партнерами Томоко Аннарі

Контактна особа: Лілія Волошина (093-511-56-02)

Сторінка проекту: https://www.facebook.com/HiroshimaGirlisAfraidofThunder