Минулої п’ятниці віце-прем’єр Геннадій Зубко розповів, що Кабмін готує нову постанову про зниження норм споживання природного газу. «Уряд скасував постанову, в якій було визначено надмірні норми споживання газу. Зараз готується інша постанова, вона узгоджується з міністерствами, аби ще раз визначити їх (норми) на тому рівні, який було затверджено, (але) скасовано судовим рішенням», — сказав віце-прем’єр і навіть пообіцяв спільно з Міненерговугіллям прискорити цей процес.
Нагадаємо, у квітні 2015 року Кабмін удвічі зменшив нормативи споживання газу для населення, яке користується ним без лічильників. Якщо раніше норматив споживання газу домогосподарств, що використовують лише газову плиту за наявності центрального гарячого водопостачання, становив 6 кубометрів на місяць на одну особу, то після цього новий норматив становив 3 кубометри. Але Вищий адміністративний суд України 29 січня скасував відповідну постанову уряду, і норматив повернувся до колишніх 6 кубометрів.
У відповідь на це уряд вирішив скасувати свою початкову постанову, прийняту ще в червні 1996 року, а також усі подальші поправки до неї, і 23 березня ухвалив новий документ, в якому норма споживання газу без лічильників визначалася у 4,4 кубометра на одну особу на місяць. У результаті норматив для домогосподарств без лічильників зріс проти квітневого рішення минулого року на 47%, а для осіб, які користуються (без лічильника) газовою плитою і не мають центрального гарячого водопостачання, — на 58% (до 7,1 кубометра). Тим, у кого є газова плита і водонагрівач, але немає лічильника, норму підвищили на 56% (з 9 до 14 кубометрів на місяць на особу). І ось не минуло й тижня, як віце-прем’єр повідомив: державний механізм знову крутиться (на одному, по суті, місці) навколо цього питання.
У чому тут річ? Ситуацію цифрами в руках роз’яснює екс-міністр ЖКГ Олексій Кучеренко. Він стверджує, що планована нібито у відповідь на вимоги МВФ траєкторія підвищення цін на газ для населення могла б бути «зовсім не такою крутою». (Черговий її пік, який передбачалося взяти 1 квітня, через популізм, що раптово «паралізував» уряд камікадзе, поки що, як відомо, залишається нескореним. — Ред.). Кучеренко веде мову про столицю, але наголошує, що це стосується і решти населених пунктів країни. Отже, за його словами, в Києві 640 тисяч домогосподарств користуються газом без лічильників. До того ж саме столиця в країні на першому з кінця місці за цим показником. За нею йдуть такі міста- мільйонники, як Харків, Донецьк, Дніпропетровськ. «І це далеко не випадково, — стверджує екс-міністр, — що потужнішим у політичному плані є місто, то менше там лічильників».
До жовтня 2014 року норма списання газу для родини, що не має лічильника, була 9,8 кубометра на людину на місяць, тоді як лічильник показує, як правило, не більш як 2—3 кубометри, розповідає Кучеренко. Відповідно до проведеного ним дослідження, різниця між газом, реально використаним населенням Києва, і газом, що списувався на нього відповідно до такого нормативу, становив за 5 років до 2014 року не менш як $200 мільйонів. Куди вони дівалися? «Ці гроші були незаконно вилучені з кишень киян, — упевнений фахівець. — І цей обсяг дешевого газу, що вивільнився, потім десь у «Нафтогазі» перетворився на дорогий газ, що постачався великим підприємствам, наприклад, хімічним комбінатам, і на ньому хтось заробив удвічі більше».
Це лише в одному Києві, де «збирали шалені гроші», і така ж ситуація сьогодні в усій країні, наполягає Кучеренко. «Як можна йти на кардинальне підвищення цін на газ і на тепло для населення, практично не маючи приладів обліку у споживачів?» — запитує експерт. Він вважає, що одна з причин цього полягає в тому, що в країні немає повноцінного регулювальника енергетики й комунальних послуг, оскільки досі немає закону про нього. «Як можна проводити ринкові реформи й впроваджувати ринкові тарифи, не маючи ринкового регулювальника, не маючи ні закону про нього, ні, відповідно, його статусу?!» — обурюється екс-міністр і переходить до аналізу ціни газу. «Спочатку пан Коболєв (глава НАК «Нафтогаз України» Андрій Коболєв. — Ред.) називав ціну газу, за яку він ратував (7188 гривень за тисячу кубометрів), ринковою. Але потім, коли фахівці підняли його на сміх, мовляв, яка тут ринкова ціна, якщо ринку газу в країні немає, він назвав цю ціну економічно обгрунтованою».
«ОК, — говорить Кучеренко і пропонує проаналізувати структуру цієї ціни, — 477 гривень (7%) — це те, що отримує той, хто добув цей газ — «Укргазвидобування». У результаті це підприємство на межі банкрутства. На рентні платежі, що йдуть на так звані субсидії, припадає 1113 гривень. Чому рента йде на них? Зробіть нормальну ціну, і вони не будуть потрібні. А ренту потрібно направляти на модернізацію, на зростання видобутку, а також на утеплення будинків, на оновлення мереж. А найбільший сектор у структурі ціни (3451 гривня) — це те, що забирає собі «Нафтогаз» як посередник, якого сьогодні в країні називають не інакше як «чорною дірою української економіки». «Це посередник, який уже виконав свою місію, сьогодні вона нікому не потрібна, а його слід ліквідувати», — пропонує експерт.
Глава Комітету економістів України Андрій Новак зазначає, що український уряд підвищує ціну на газ тому, що вирішив перекласти проблему дефіциту державного бюджету на громадян країни. Він також підкреслює, що не провина МВФ, який вимагає від України бездефіцитного бюджету, в тому, що наш уряд не бачить, що «Натогаз» — це одна з найбільших корупційних схем і вирішує проблему дефіциту його фінансів через підвищення тарифів. Уряду дуже вигідно прикриватися ширмою МВФ і стверджувати, що це на його (МВФ) вимогу підвищуються тарифи й податки. «Це, м’яко кажучи, цинічний обман», — підкреслює економіст. Він зазначає, що сьогодні всі учасники процесу прем’єріади заговорили про зниження тарифів, підвищення зарплат і пенсій, і передбачає, що всі ці розмови затихнуть із закінченням цієї кампанії, що дуже схожа на передвиборну гонку.