Стратегія ударів по ключових логістичних вузлах РФ, зокрема по терміналах у Приморську та Усть-Лузі, виявилася максимально ефективною через критичну вразливість російської системи зберігання нафти. Відсутність резервуарних потужностей змушує агресора скорочувати безпосередній видобуток при найменших збоях у логістиці.
Відсутність складських запасів Російська податкова система (зокрема ПДПІ — налог на видобуток корисних копалин) побудована так, що податок сплачується одразу після підняття сировини на поверхню, а не після її продажу. Через це нафтові компанії десятиліттями ігнорували будівництво резервуарних парків, оскільки зберігання вже оподаткованої нафти є фінансово збитковим. Обсяг усіх доступних сховищ у РФ за різними оцінками складає близько 50 млн тонн, що дорівнює лише місячному обсягу видобутку.
Читайте також: Вичерпання ресурсів: чому Росія втрачає здатність видобувати нафту
Наслідки атак на нафтобази Коли українські сили знищують резервуари в Усть-Лузі (де зосереджено близько 1 млн тонн потужностей), у росіян зникає можливість «перечекати» логістичну паузу. Оскільки сховища заповнені або знищені, нафту нікуди дівати. Це змушує операторів зупиняти свердловини.
Мультиплікативний ефект для економіки Нафтогазовий сектор забезпечує не лише прямі надходження до бюджету (близько 22%), а й підтримує суміжні галузі. Наприклад, трубна промисловість та металургія повністю залежать від замовлень нафтовиків. Скорочення видобутку автоматично призводить до кризи у металургії та масових звільнень у промислових регіонах Росії. Таким чином, удари по «наливайках» (терміналах) мають стратегічне значення для демонтажу всієї економічної моделі агресора. По матеріалам ІСТРЕБІН_UA
Читайте також: Нафтогазові доходи Росії у березні: чому зростання показників є ілюзорним