На тлі посилення російських ракетних та дронових атак на Київ, питання безпеки мешканців під час повітряних тривог стає дедалі гострішим. Трагічний випадок 6 липня, коли внаслідок влучання ракети загинули 11 людей, які переховувалися у підвальному приміщенні, офіційно визначеному як укриття, змушує замислитися над реальним рівнем захисту, який надають міські бомбосховища. Навіть під землею безпека не є гарантованою, а стан притулків може варіюватися від сучасних до занедбаних радянських сховищ.
Район Дарницький, один з найбільш постраждалих від обстрілів у столиці, часто стає мішенню для російських атак, незважаючи на переважно житлову забудову. Мешканці району відзначають, що відчуття безпеки зникає після повернення додому, спонукаючи до негайної евакуації до більш захищених місць або до друзів. У таких умовах пошук безпечного та доступного укриття перетворюється на справжню лотерею, адже ситуація з бомбосховищами залишається невизначеною.
Стан та доступність бомбосховищ
Київ офіційно має понад 4300 призначених укриттів, з яких 591 розташовані у Дарницькому районі. Ці сховища різняться за типом: від радянських бомбосховищ до звичайних підвалів житлових будинків. Однак їхній стан надзвичайно різноманітний. Журналісти Kyiv Independent відвідали кілька укриттів, одне з яких виявилося нагадувати паркінг із лавками для сидіння, з низькими стелями та оголеними комунікаціями. Воно розташовувалося лише на 2 метри під землею, що робить його неефективним проти балістичних ударів.
Інше укриття, сховане у підвалі житлового будинку, демонструвало ознаки використання, зокрема, порожні пляшки та стільці. Хоча це сховище виявилося глибшим, його розташування в густонаселеному житловому районі, що знаходиться далеко від станцій метро (30 хвилин пішки), ставило під сумнів його ефективність. Особливо небезпечною є ситуація, коли люди намагаються дістатися до укриття під час ракетної атаки. На прикладі перехрестя, де загинули п'ять людей, які прямували до найближчого, ледь позначеного як бомбосховище, притулку, видно, що навіть декілька метрів можуть стати фатальними.
«Існує така ситуація, що на сусідню будівлю впала ракета, люди ховалися в укритті, яке було поруч, і їх просто здуло. Вони були знищені.»
Виявилося, що багато укриттів, особливо в житлових кварталах, не мають належного позначення та належного рівня захисту. У таких випадках, як трагічний інцидент 6 липня, мешканці виявляються беззахисними. Навіть укриття, розташовані неподалік від епіцентру атаки, можуть бути знищені або непридатні для використання. Разом з тим, деякі сховища, як-от радянський бункер, глибший за попередні, могли б забезпечити кращий захист, однак їхня доступність та стан залишаються питаннями.
Відповідальність та реалії війни
Зі збільшенням інтенсивності повітряних атак Росії, викликаним браком українських систем протиповітряної оборони, дедалі більше людей шукають притулку. Проте ситуація з належним утриманням та доступністю укриттів не покращилася з 2022 року. Політична відповідальність за стан бомбосховищ залишається розмитою, розподіленою між міською та районними адміністраціями, військовими адміністраціями та власниками приміщень. Це призводить до постійних суперечок щодо того, хто має нести відповідальність за погано обладнані або недоступні сховища.
Наслідки цього невизначені, а тягар лягає на плечі цивільного населення. Атаки, що відбуваються в густонаселених житлових районах, позбавлених військових об'єктів, підкреслюють жорстокість російської агресії. За відсутності належного захисту та часу на евакуацію (балістичні ракети досягають Києва за дві хвилини), виживання стає питанням щасливого випадку. Після чотирьох з половиною років повномасштабного вторгнення, українці продовжують боротися, перебуваючи під постійною загрозою, де ефективність міських бомбосховищ залишається під великим питанням.