Францію охопили масштабні заворушення, які, за оцінками експертів, свідчать про втрату контролю над ситуацією з боку правоохоронних органів у низці міст. Ці події виходять за межі звичайних протестів і мають глибоке коріння, пов'язане з довготривалими суспільними та політичними процесами. Аналітики вказують на так званий "червоно-зелений альянс" як ключовий фактор, що формує сучасний французький і загалом західний політичний ландшафт.
Діна Лиснянська, докторка, арабістка та експертка з вивчення ісламського тероризму, пояснює, що нинішні заворушення є прямим відображенням процесів, які відбуваються не лише у Франції, але й у багатьох західних країнах протягом останніх 30 років. Концепція "червоно-зеленого альянсу", яка отримала свою назву на початку 2000-х, об'єднує лівих (комуністів) та ісламістів, утворюючи потужну політичну силу, що впливає на суспільство.
Суть "червоно-зеленого альянсу" та його прояви
Термін "червоно-зелений альянс" охоплює союз ліворадикальних сил та ісламістів. Хоча "зелені" часто асоціюються з екологічними активістами, у цьому контексті вони включають ісламістів, які використовують зелені прапори. Цей альянс, як показують події, також об'єднує різноманітних активістів, які спільно діють на протестах.
Експертка наголошує, що події у Франції не є типовими для історичних соціальних протестів країни. Починаючи з заворушень у передмістях Парижа (banlieues) у 2005 році, спостерігається зростання проблем у районах, які фактично стали "no-go zones". У цих зонах зростає концентрація мусульманського населення, що призводить до проявів антисемітизму та мізогінії.
Протести, що спалахнули, часто пов'язані з проблемами у громадських школах, де до 90% учнів є дітьми іммігрантів. Це свідчить про дедалі більшу відокремленість спільнот та процес "анти-урбанізації", коли заможніші верстви населення переїжджають до приватних шкіл або подалі від районів з високою концентрацією іммігрантів. На протестах часто майорять алжирські та палестинські прапори, що вказує на зв'язок учасників з не-французькими проблемами та ідентичністю.
Феномен "глобальної інтифади" та "палестинізації дискурсу" стають все більш помітними. Учасники протестів використовують термінологію руху ХАМАС, таку як "від річки до моря", що свідчить про ширший контекст конфлікту, ніж просто локальні французькі проблеми. Ці гасла, спрямовані проти західних, ліберальних цінностей, об'єднують ісламістів та ліво-радикалів спільним анти-західним настроєм.
Політичні наслідки та майбутнє Франції
Напередодні наступних виборів у Франції, які відбудуться навесні 2027 року, поточні заворушення поглиблюють розкол у суспільстві. Очікується, що виборці схилятимуться або до Жан-Люка Меланшона, лідера партії "La France Insoumise" (Нескорена Франція), або до Марін Ле Пен. Традиційні центристські сили, ймовірно, втратять свою впливовість.
Меланшон, як зазначається, використовує ці заворушення для мобілізації нових виборців, включаючи тих, хто не має виключно французької ідентичності. Це призводить до формування "нової Франції", де демографічні зміни відіграють значну роль. Побоювання щодо можливого "французького халіфату" в майбутньому, хоч і здавалися перебільшеними, тепер набувають реальних обрисів через демографічні тенденції та зміну ідентичності молоді.
Використання штучного інтелекту та вірусних повідомлень через платформи на кшталт TikTok стало інструментом координації протестів, створюючи аватарів та заклики, що мотивують молодь брати участь у демонстраціях. Цей новий підхід до організації протестів, поєднаний із демографічними змінами та політичною поляризацією, створює складну ситуацію для майбутнього Франції. Влада розглядає можливість залучення армії до придушення заворушень у деяких містах, де поліція не справляється.