Популярний в американських правих колах та серед прихильників «сили права» політолог Джон Міршаймер, якого називають «портним», що шиє «костюм прикриття» для дій Володимира Путіна, надає, за оцінками аналітиків, псевдоінтелектуальне обґрунтування жорстокій та безвідповідальній політиці, спрямованій на підпорядкування України Російській Федерації. Його тези, які часто повторюються у виданнях на кшталт «Financial Times» та в інтерв'ю з Такером Карлсоном, використовуються як «алібі свідомості» для Дональда Трампа та його прихильників, намагаючись пояснити агресію Росії та виправдати зменшення американської підтримки України.
Міршаймер, прихильник школи «наступального реалізму» у зовнішній політиці, стверджує, що великі держави прагнуть домінувати у своїх регіонах. Він вважає, що зовнішня політика визначається виключно статусом держави, а не її внутрішньою політикою. Згідно з його логікою, спроби однієї держави втрутитися в регіон іншої неминуче провокують глобальний конфлікт. Цей підхід, на думку критиків, ігнорує суверенітет менших держав та надає виправдання для агресивних дій великих гравців, таких як Росія.
Розкол американської думки та «темні» прихильники винятковості
У Сполучених Штатах існує два основних типи прихильників ідеї винятковості: одні вважають США силою добра, а інші звинувачують Америку у всіх світових бідах. Обидві групи об’єднує байдужість до неамериканців. «Світла» версія зазнала дискредитації через низку військових втручань, що призвело до зростання кількості прихильників «негативної» концепції винятковості, які сподіваються на перемогу Росії над Україною.
Дональд Трамп, хоч і не належить до жодної з цих шкіл, своїми діями щодо припинення американської підтримки України стає провісником «темних» прихильників винятковості. Його проросійський поворот вітається як правим крилом руху «Make America Great Again» (MAGA), так і частиною лівого крила, що раніше називали «танкістським». Ці групи, подібно до Такера Карлсона, намагаються пояснити та виправдати дії Володимира Путіна.
Критика теорій Міршаймера та його прогнози
Джон Міршаймер надає академічної ваги тим, хто звинувачує Захід у війні Росії проти України. Незважаючи на те, що більшість американців не схвалює російську агресію, активізм тих, хто підтримує Путіна, забезпечує їм значний вплив. Однак, критики вказують на невдалі прогнози Міршаймера. За тиждень до повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році, він стверджував, що Путін не наважиться на вторгнення. Згодом він змінив позицію, заявивши, що Захід не залишив Путіну вибору, і з того часу послідовно пророкує неминучий крах України.
Основною тезою, яку повторюють як прихильники Трампа, так і ліві критики, є твердження, що США спровокували війну, розширивши НАТО до кордонів Росії. Насправді, час вторгнення Путіна мало пов'язаний із НАТО, яке систематично ігнорувало заявку України на членство з 2008 року. Сам Путін у 2022 році називав причиною вторгнення «денацифікацію» та «демілітаризацію» України, а також захист російськомовної меншини, чітко даючи зрозуміти, що вважає Україну частиною цивілізаційних кордонів Росії.
Прогноз Міршаймера 2015 року про те, що Захід веде Україну «руйнівним шляхом примус», також не витримує критики. Україна вже зазнала агресії у 2014 році, коли Росія анексувала Крим та ввела «добровольців» на Донбас, одразу після усунення проросійського президента Віктора Януковича, який відмовився від угоди про асоціацію з ЄС.
Застереження Кеннана та Кіссінджера: маніпуляції та перекручування
Апологети Путіна часто цитують Джорджа Кеннана та Генрі Кіссінджера, стверджуючи, що вони нібито застерігали НАТО від розширення. Однак, Кеннан, батько політики стримування часів Холодної війни, з самого початку виступав проти НАТО, тому його позиція щодо нових членів через десятиліття була передбачуваною. Кіссінджер у 2023 році раптово підтримав надії України на вступ до НАТО, хоча роками застерігав від цього. Використання Кіссінджера як авторитету у питаннях втручання США у світові справи видається сумнівним.
Таким чином, діяльність «портного» Джона Міршаймера, який надає псевдоінтелектуальне прикриття для російської агресії, та політиків на кшталт Трампа, які підтримують цю агресію, розглядається як жорстокість і безвідповідальність. Це створює загрозу для європейської безпеки, де російський ведмідь та американський орел рухаються «мов кліщі», ставлячи під удар суверенні держави.