За даними влади, участь у протестах взяли понад півмільйона осіб, тоді як організатори нарахували близько 800 тисяч. Серед найтрагічніших наслідків – загибель учасника маршу в Парижі від зупинки серця, втрата руки 17-річним підлітком у Сен-Дені від поліцейської гранати, а також аналогічний випадок із 15-річним ліцеїстом у Нанті. Крім цього, пошкоджено або знищено сотні крамниць по всій країні, завдавши збитків на сотні мільйонів євро. Зокрема, в Ліможі було підпалено стару мерію, а в Ліоні – туристичний офіс. Натовпи вдиралися до міських рад, а на паризькій площі Республіки було вирвано бруківку та розібрано постамент Маріанни.
Глибокі корені французьких заворушень
Експерти вказують, що протести у Франції мають давнє коріння, пов'язане з особливостями суспільного договору країни, який вимагає значного перерозподілу ресурсів. Однак, соціальна держава виявилася неспроможною впоратися з фінансовими проблемами, зокрема з пенсійною системою. Спроби Макрона реформувати систему наштовхнулися на опір, що вилився у «жовті жилети» та подальші заворушення.
Проблеми країни поглиблюються через високий державний борг, який сягнув 3,5 трильйона євро. Значна частина бюджету йде на виплату відсотків, що зменшує кошти на соціальні програми, такі як освіта. Централізація влади в Парижі також посилює невдоволення, оскільки місцева влада має обмежені повноваження, а всі претензії спрямовуються до центру.
Високий рівень безробіття серед молоді, особливо на околицях великих міст, де проживають діти та онуки мігрантів, також сприяє напрузі. Багато з них, незважаючи на французьке громадянство, відчувають себе чужими в країні, що призводить до гніву та протестів, які часто переростають у пограбування. Однак, проблема не обмежується лише вихідцями з Африки – значна частина корінних французів також відчуває себе відстороненою від держави.
Популісти на хвилі хаосу
Поки влада намагається розібратися в причинах заворушень, політичні сили, особливо ультраправі, використовують ситуацію для власної вигоди. Лідерка «Національного об'єднання» Марін Ле Пен та її соратник Жордан Бардала вже заручилися значною підтримкою виборців, обіцяючи навести порядок. Вони активно використовують кадри з палаючих французьких міст як безкоштовну агітацію, звинувачуючи у всьому ультраліві сили та безсилля чинної влади.
Ситуація у Франції привертає увагу всієї Європи. Популістські партії в інших країнах, такі як Німеччина, Іспанія, Італія та Польща, також використовують ці події для просування своєї риторики. Російська пропаганда також не залишається осторонь, намагаючись розпалити конфлікт та послабити Європейський Союз.
Висновок
Франція опинилася в замкненому колі: держава намагається скоротити витрати, вулиця відповідає насильством, а кожна поступка влади лише заохочує подальші заворушення. Це призводить до зростання державного боргу та зменшення коштів на соціальні потреби. Європа мусить знайти спосіб лікувати свої рани та переписувати суспільний договір, аби уникнути подальшого розпаду та дестабілізації.