Вічної любові не буває ... якщо ми не дбаємо один про одного постійно.
Однак і тут необхідно проявити увагу: бути щедрим, але не виявитися жертвою, з вдячністю приймати турботу, але не стати об'єктом маніпуляції.
Бути щасливими, насолоджуватися близькістю і взаємністю... Такі ідеали будь-якої пари, навіть якщо ніхто з партнерів про це спеціально не замислювався.
Спочатку здається, що досягти їх зовсім неважко. Коли відносини тільки зароджуються, у присутності коханого весь світ освітлюється, і ніяких зусиль нам для цього робити не доводиться.
Все виходить само собою. Однак поступово розпал почуттів холоне, і наш погляд стає більш реалістичним. І це саме той час, коли слід зайнятися зміцненням відносин.
А як? Допомагати і підтримувати, бути уважними, пробуджувати бажання - одним словом, дбати один про одного. В італійській мові для освідчення в коханні існує стійкий вираз «Ti voglio bene» - дослівно: «Бажаю тобі добра».
Ця красива формула викликає асоціацію швидше не з жагою володіння, а з любов'ю в її самій альтруїстичній, щедрій і, можна сказати, ідеальній прояві. З одного боку, таке подання здається цілком природним: хіба любити не означає бажати іншому добра? Але з іншого боку, все не так просто...
Сигнали з темної сторони
Звертаючись до глибин нашого несвідомого, психоаналіз нагадує про темні сторони найкращих почуттів: це заздрість, ревнощі, навіть ненависть або страх, в яких ми воліємо собі не зізнаватися, щоб не порушувати свій душевний спокій.
Будь-який гарний намір може приховувати куди менш привабливу мотивацію, наприклад прагнення відчути свою владу над партнером, поставити його в залежність від себе або навіть приховати свою агресію за допомогою подарунків та знаків уваги.
На його думку, завжди корисно задатися питанням про справжні причини своїх вчинків, особливо якщо останні виглядають зайво альтруїстичними і щедрими або відбуваються під девізом «Я зроблю для тебе все що завгодно» або «Ти для мене - все».
Страх втратити іншу людину або бути нею обдуреною також може бути як потужним стимулом в любовних відносинах, так і джерелом постійних конфліктів і навіть причиною розриву. Партнер, який відчуває, що нами рухають несвідомі страхи і приховані мотиви, може не витримати такого емоційного полону.
Відносини в парі часом таять в собі дивний парадокс: не дивлячись на те що наша турбота спрямована на партнера, її метою далеко не завжди є його благо. В силу виховання і сімейних звичок деякі з нас відчувають себе хорошими і значущими, тільки опікуючи іншого.
Тоді як інший в реальності може не потребувати в цьому і навіть перейматися такою увагою. Тому важливо співвідносити «кількість» турботи до потреб партнера і реально оцінювати, наскільки вона для нього корисна.
Уміння піклуватися про іншого полягає не стільки в тому, щоб давати якомога більше, скільки в тому, щоб дотримуватися тієї самої золотої середини, яка дозволить прислухатися як до власних потреб і бажань, так і до потреб і бажань партнера.
Почуття міри
Щоб дотримуватися цієї золотої середини, необхідно розвивати в собі почуття рівноваги, тобто навчитися розподіляти зусилля, рівномірно віддавати і отримувати, не стаючи заручниками власного егоїзму, але й не задушити партнера своєю увагою.
У цьому допомагають дві прості дії - питати партнера і питати самих себе.
По-перше, задавайте питання про те, чого потребує інший, якої допомоги від вас чекає, і дізнавайтеся, наскільки корисно чи приємно те, що ви для нього зробили.
По-друге, прислухайтеся до своїх почуттів. Багатьом знайома образа, яку ми відчуваємо, дорікаючи партнера в «невдячності». Це гірке відчуття може виявитися дуже корисним!
Воно - індикатор, який вказує, що ми робимо те, що іншому не потрібно, або витрачаємо занадто багато сил і нам слід зупинитися і подбати про себе. Адже ми створюємо пару, щоб жити разом з іншою людиною, а не замість нього.
Іноді турбота полягає і в умінні відійти на задній план в потрібний момент і тримати певну дистанцію.
Налаштуватися на іншу людину, щоб вловити те, що вона не може вимовити вголос; допомогти їй зняти маску, не боячись осуду; дозволити собі зробити те ж саме - все це також є запорукою близькості в парі. Ми надто часто недооцінюємо свою здатність змінюватися.
Позитивне підкріплення
Розуміння почуттів партнера - основа по-справжньому близьких відносин, але в першу чергу потрібно навчитися розуміти власні почуття. Намагайтесь працювати над своїми відчуттями в три етапи: відчути в повній мірі, як та чи інша емоція охоплює нас; визначити її якість (гнів, смуток, сором...), і, нарешті, прийняти її («зараз я злюся», «мені сумно»,«мені ніяково»...).
Усвідомлення своїх переживань дозволяє не приписувати відповідальність за них партнеру і не пред'являти йому нездійсненних вимог. Прийняття власних емоцій допомагає зберігати близькість, уникаючи емоційної залежності.
Турбота про відносини передбачає і вміння висловлювати свої позитивні емоції. З часом партнери немов забувають, що вони стали жити разом, тому що вони цього захотіли, що вони відчували взаємний інтерес і потяг.
Не варто думати, що це «саме собою мається на увазі, раз ми живемо разом». Важливо згадувати і говорити вголос про це, так само як і про переваги партнера і про те задоволення, яке ви відчуваєте в його присутності, робити щирі компліменти і освідчуватися в любові.
Часом ми мимохідь знецінюємо прагнення зробити один одному приємне, навіть не віддаючи собі в цьому звіту.
«Приніс гвоздики, а я люблю хризантеми», «Приготувала борщ, та недосолила» - ці зауваження здаються безневинними, але вони породжують побоювання, що наші знаки уваги викличуть невдоволення.
Всупереч поширеній помилці, критика зовсім не допомагає вдосконалюватися, а швидше гасить ентузіазм. Тому «краще недокритикувати, ніж недохвалити». По-справжньому щасливі ті пари, які використовують у відносинах практику «позитивного підкріплення».
Вони дякують один одному, роблять компліменти, згадують про прекрасні моменти свого спільного життя... Звертати увагу на хороше, нагадувати собі й один одному про щасливі миті або кращих якостях - це найприємніший спосіб підтримувати почуття закоханості і сексуальне бажання.
За матеріалами: zhinka.info