Ми – психічно хвора нація.
По-перше, у нас серйозні порушення емоційно-вольової сфери, адже ми здатні лише бідкатися і нічого не робити для того, щоб хоч якось змінити ситуацію на краще.
По-друге, у нас спотворений інстинкт самозбереження, бо замість захищати себе і своє (що може бути природнішим?), ми його зневажаємо і цураємося. А любов до свого гидливо обзиваємо націоналізмом (чи ще гірше – фашизмом).
І врешті-решт, у нас викривлене почуття прекрасного, бо одну з наймелодійніших мов світу вважаємо другосортною і "телячою" та привселюдно її соромимось. Я колись так соромилася власної бабуні (неймовірно красивої жінки навіть у старшому віці), яка приходила по мене до школи у хустині, не розуміючи тоді по малолітству своєму глибини і унікальності її сивочолої краси.
Загрозливі клінічні прояви психічного захворювання нації я бачу на кожному кроці:
- спостерігаю, як мої приятельки (зрештою як і більшість українських селебрітіс), розмовляють з власною мамою власне материнською, себто українською, і тут же хвацько переходять на російську, щоб видаватися крутішими. І мені боляче…адже коли хворий, то завжди болить.
- читаю агресивні коменти на будь-яку українофільну статтю - вони аж захлинаються від злоби при перших проявах любові до рідного (не вірите?, то промотайте сторінку і почитайте, як там реагують на моє інстинктивне бажання само- і свого- збереження) і вражаюсь масштабами самознищення.
- помічаю, як усе українське маніпулятивно намагаються звести до трьох областей Західної України, хоча я недавно здійснила наукове відкриття - навіть довкола Одеси села, як не дивно, (о, чудо!) розмовляють українською, не кажучи вже про Полтавщину, Київщину, Вінничину, Хмельниччину, Черкащину, Кіровоградщину і так далі по карті.
- перемикаю канали, перегортаю пресу, переглядаю Інтернет…. ніде немає місця своєму. Навіть ukr.net завантажується спершу російською.
Ми якась дивна, патологічно-парадоксальна (можливо, єдина у світі?) держава, де нація зневажає саму себе. Ненависть до себе – загрозливий симптом і підстава для ургентної терапії, адже пацієнт може скоїти самогубство. Тільки за яким телефоном екстреної служби дзвонити, якщо самогубство хоче здійснити ціла нація?
SOS (кому кричу?) – спасіть наші душі від аутоагресії і врятуйте мій народ від суїциду!!!
За матеріалами: gazeta.ua