На початку лютого 2013 року комунальне підприємство «Київський метрополітен» отримало постанову Державної виконавчої служби України про примусове виконання наказу Господарського суду міста Києва щодо стягнення з підприємства більше 67,5 мільйонів гривень на користь російського закритого акціонерного товариства «Ескалатор».
Екскурс в історію
Згадане рішення Господарського суду має багаторічну передісторію, яка бере початок ще в далекому 1998 році, коли будувалася станція «Дорогожичі». За будівельним проектом на станції необхідно було встановити 8 ескалаторів загальною вартістю 12,645 млн. дол. США. Проте грошей на їх придбання не було ні в Київського метрополітену, ні в міському бюджеті. Відтак, вчасне відкриття нової станції опинилося під загрозою зриву, поставивши під удар імідж тодішнього голови КМДА Олександра Омельченка.
Тож обставини змушували градоначальника проявити себе. Тоді Олександр Омельченко вирішує написати російському виробникові обладнання ЗАТ «Ескалатор» гарантійного листа, в якому пообіцяв розплатитися за придбаний товар коштами міського бюджету, але згодом – до квітня 2000 року. І вовки ситі, і вівці цілі. І обличчя мерові вдалося зберегти.
Заручившись авторитетними обіцянками, КП «Київський метрополітен» підписує зі Спільним підприємством у формі ТОВ «Спарта» договір доручення, за яким останній зобов’язується укласти зовнішньоекономічний контракт з російським виробником комплектуючих вузлів ескалаторів ЗАТ «Ескалатор». «Спарта» мала одержати замовлене обладнання, транспортувати його з Санкт-Петербурга Російської Федерації в Україну, передати Київському метрополітену та, здійснивши конвертацію валют, розплатитися із виробником.
Були виконані всі пункти домовленості…окрім останнього. Заборгованість погашалася частинами та з порушенням термінів. На час пуску станції «Дорогожичі» 30 березня 2000 року залишок боргу становив 6,345 млн. дол. США, тобто в домовлений термін була погашена лише половина боргу. Оскільки гарантії Олександра Омельченка юридичної сили не мали, відповідальність за недотримання умов договору повністю покладалася на Київський метрополітен. Справа дійшла до суду. У жовтні 2009 року Господарський суд м. Києва присуджує стягнути з КП «Київський метрополітен» на користь ЗАТ «Ескалатор» решту основного боргу та 3% річних за поставлене і працююче ескалаторне устаткування, що на той момент склало 5,334 млн. дол. США (42,622 млн. грн). Із присудженої суми метрополітен нині погасив вже 4 млн. дол. США (31, 845 млн. грн).
Стара пісня на новий лад
Однак у вересні 2012 року ЗАТ «Ескалатор» знову звертається до суду із позовом про стягнення з метрополітену інфляційних витрат та 3% річних, що набігли за роки недооплати замовлення. Ігноруючи той факт, що строк позовної давності закінчився, а розрахунки суми відшкодування зроблені позивачем на основі недійсних довідок, суддя господарського суду м. Києва Босий В.П поспіхом виносить рішення про примусове стягнення з рахунку КП «Київський метрополітен» на користь ЗАТ «Ескалатор» приголомшливої суми – 67,5 млн. грн. При цьому суддя не зважив і на те, що Київський метрополітен включено до переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки України,
Приголомшені цим судовим рішенням не лише в метрополітені, а й у прокуратурі м. Києва. Там назвали документ незаконним та вже подали на нього апеляційну скаргу.
Метрополітенівці остерігаються подальшого розвитку подій
У Київському метрополітені занепокоєні можливими наслідками, якщо апеляція буде безрезультатною. Для підприємства присуджена сума рівноцінна піврічним витратам метрополітену на закупівлю вкрай необхідного устаткування – матеріалів для ремонту вагонів, ескалаторів, колій, споруд тощо. І скерувати ці гроші на виконання рішення Господарського суду міста Києва означає приректи Київський метрополітен на технічний занепад та поставити під загрозу безпеку пасажирів, які користуються підземкою.
Оскільки саме підприємство є збитковим, виконання судового рішення можливе за рахунок бюджетних коштів або ж невиплати заробітної плати працівникам метрополітену протягом двох місяців. На перший варіант за нинішніх умов годі й сподіватися, тож за порожні обіцянки пана Омельченка розплачуватися, ймовірно, доведеться робітникам метрополітену з власної кишені. Утім, чи погодяться вони на це?
| Cуд може залишити столичне метро без грошей |