Виступ Президента під час акції «Перша хвилина миру» у День пам’яті та примирення.
Дорогі співвітчизники!
8 травня 45-го року після шестирічної війни був встановлений довгоочікуваний мир в Європі. Минулого року Україна приєдналася до європейських країн у відзначенні Дня пам’яті та примирення. Ця нова для нас традиція жодним чином не підміняє, а доповнює і посилює звичне державне свято – День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні.
Ще в березні 39-го українці Закарпаття першими на нашій землі відчули смертельний подих майбутньої трагедії. А у вересні того ж року, вже по інший бік від Карпат, понад сто тисяч українців вступили у нерівний двобій з вермахтом у складі Війська Польського.
З Україною пов’язані вирішальні та найзапекліші баталії на радянсько-німецькому фронті. Тоді на нашій території було проведено 29 із сімдесяти шести операцій Другої світової війни.
Українці воювали в Червоній армії, в радянських партизанських з’єднаннях, в лавах опору європейських країн; у складі канадської, американської, австралійської, британської та інших армій.
Минулого року ми, нарешті, на законодавчому рівні віддали належну шану й офіційно визнали роль Української повстанської армії.
А ще десятки мільйонів працювали в тилу. Отже всі, все це хай затямлять ті, хто хоче применшити роль України у антигітлерівській коаліції і у звільненні від коричневої чуми всієї Європи.
То була, є й буде наша перемога!
Нинішній День Перемоги і примирення, День пам’яті та примирення глибоко і символічно поєднується із Днем матері.
Лише у складі Червоної армії воювали майже 130 тисяч українських жінок. Визначною була їхня роль і у радянських партизанських загонах, і в українському підпіллі.
З особливою теплотою фронтовики й понині згадують жінок-медиків. Я хотів би вклонитися Марії Щербаченко – справжній героїні, яка восени 43-го при форсуванні Дніпра винесла з поля бою 112 поранених бійців. Дорога Маріє Захарівно, зі святом Вас! Сподіваюся, Ви нас дивитеся!
Сьогодні ми складаємо особливу шану українським жінкам за те, що не дочекавшись з фронту чоловіків, самі вивели дітей у люди. І не тільки своїх, рідних. Наприклад, Олександра Аврамівна Дерев’янських з міста Ромни виховала 48 сиріт.
Євдокія Кирилівна Лисенко із Корсунь-Шевченківського району, що на Черкащині, провела на фронт десятьох синів. І всі, - лише уявіть собі, - всі повернулися живими! Такою може бути сила материнської молитви. Така вона, всепереможна сила материнства!
Дорогі співвітчизники!
Нині на Сході Європі відбувається безпрецедентне з часів Гітлера та Сталіна порушення норм міжнародного права. Хижа й ненажерлива імперія знову не рахується з державними кордонами і прагне розширити свій так званий життєвий простір. Україна знову дає відсіч, - хіба що з тією різницею, що зараз ворог прийшов до нас не з Заходу, а зі Сходу.
Важкі дні й безсонні ночі і тепер випали на долю українських жінок. Сьогодні зранку тут, на території цього меморіального комплексу, відкрилася фотовиставка «Матері героїв», присвячена мамам Героїв України. За два останніх роки 27 воїнів, серед яких – Надія Савченко, удостоєні цього високого звання.
«Виростеш ти, сину, підеш у дорогу, виростуть з тобою приспані тривоги…». Ці безсмертні рядки Василя Симоненка неначе нагадують, що за кожним Героєм стоїть героїчна жінка, яка виховала його гідним сином не лише своєї родини, але й цілої України.
Дорогі українці!
Ледве чи не п’яту частину державного бюджету ми витрачаємо на оборону і безпеку. І це – виправдано, бо хто заощаджує на своїй армії, той годує чужу.
Тим, як за два роки ми створили сучасне військо, має законне право пишатися кожен українець: воїн, волонтер, працівник оборонного підприємства, капелан і просто платник військового збору.
Збройні Сили України, звільнивши більшу частину Донбасу, надійно тримають оборону на лінії зіткнення. Ми виконуємо Мінські угоди, але наші воїни отримують, коли це необхідно, наказ відкривати вогонь у відповідь. Словом, дають відсіч провокаціям ворога.
Дуже ціную готовність наших солдат та офіцерів до виконання будь-якого завдання, їхню жертовність, бажання наступати до повного звільнення української території від російських окупантів. Та як Верховний Головнокомандувач маю брати до уваги всю сукупність факторів: військових, міжнародних, економічних, тощо. І тому ми робимо ставку на політико-дипломатичний спосіб повернення тимчасово окупованих територій під державний суверенітет України.
Зміцнюючи обороноздатність, посилюємо контрактно-професійну складову у формуванні армії. Два роки тому платня мобілізованого воїна-снайпера, який брав участь в АТО, становила 600 гривень. Тепер мінімальна, поза зоною АТО, складає сім тисяч - її було істотно підвищено з початку цього року. Протягом квітня-травня демобілізували майже всіх, кого призвали минулого року під час четвертої черги мобілізації. Але зверніть увагу - нової, сьомої хвилі, й досі не оголосили.
Звільнених ми замінили професіоналами-контрактниками. Ми намагаємося мінімізувати вплив війни на життя кожного українця. Єдине, чого поки що не можу пообіцяти, - що мобілізації цього року взагалі не буде. Її перспективи й масштаби залежать не лише від наших планів, але й від обстановки на фронті.
А тим часом вітчизняна дипломатія докладає всіх зусиль для продовження секторальних, економічних санкцій проти Російської Федерації, які були запроваджені на знак солідарності з Україною у складі світової проукраїнської коаліції Євросоюзом, США, Канадою, Австралією та багатьма іншими країнами. Час від часу в деяких європейських країнах лунають голоси про нібито неефективність санкцій. Що ж, якщо комусь вони видаються неефективними, то слід не знімати їх чи пом’якшувати, а, навпаки - продовжувати і посилювати!
Будь-яким крокам з політичного врегулювання має передувати відчутний прогрес в питаннях безпеки. Йдеться насамперед про реальне припинення вогню, хоча останнім часом ми спостерігаємо різке скорочення обстрілів. Реальне виведення російської військової техніки, а не те, що ми побачимо на так званому фейковому параді в Донецьку, який свідчить про те, що насправді нічого не виведено. Повний доступ ОБСЄ до всіх окупованих територій, включаючи лінію зіткнення і неконтрольовану ділянку україно-російського кордону. Лише потім можемо говорити про те, що можемо проводити місцеві вибори – лише у повній відповідності до українського законодавства, і лише в повній відповідності до критеріїв та стандартів ОБСЄ.
Я переконаний у вірності дій України і безальтернативності Мінських угод. Доказами є мирне небо над переважною більшістю території України, потужна світова солідарність з Україною, санкції, які запроваджені за невиконання Мінських угод. І те, що ворог зараз заблокований на далеких східних рубежах – це теж ефективність Мінських угод.
Моя мета - політико-дипломатичним шляхом повернути Україні весь Донбас, а потім – Крим. І хочу наголосити - простих рішень, на жаль, нема, але я з цієї складної дороги вертати не збираюся.
Усім нам я бажаю миру!
Вітаю вас, дорогі співвітчизники, з Днем пам’яті та примирення та з Днем перемоги над нацизмом у Другій світовій війні.
Слава ветеранам Червоної армії та партизанського руху!
Слава воякам Української повстанської армії і всім учасникам національно-визвольних змагань!
Слава всім, хто захищав Україну від агресії з боку нацистського Третього рейху!
Слава Збройним Силам України, Національній гвардії, добровольцям, волонтерам, всім силовим структурам, які боронять нашу Вітчизну від ворожих зазіхань Російської Федерації!
Слава Україні!