Згода на секс, яку активно висміювали дотепники в мережі, не має нічого спільного із розписками чи письмовими дозволами. Це не втомлюються пояснювати юристи. Втім, це має менший вплив, ніж красномовний, але неправдивий, заголовок про необхідність письмової згоди перед статевим актом.
І зовсім не факт, що нове законодавство покращить долі людей зараз, але точно може вплинути на поведінку людей в майбутньому, зазначають правозахисники та юристи.
Ми поспілкувалися із представниками правозахисних організацій, які надають психологічну та правову допомогу людям, які постраждали від сексуального насильства.
Історії, які ми переповімо, не містять особистих даних, бо більшість з них – це проблеми, з якими люди продовжують жити і досі. Лише перша історія є прикладом, коли постраждала звернулась до правоохоронців, але кривдник так і залишився непокараним. Більшість жертв насильства приховують те, що з ними сталося і спеціалісти пояснюють – чому.
Історія №1
Була собі жінка. Вона розійшлася із чоловіком, але вони продовжили жити в одному будинку, не підтримуючи стосунків. Її стан був вразливим, бо вона погано пересувалась через болі в нозі. Коли вона повідомила на «102» про зґвалтування, приїхала поліцейська бригада. Та коли з’ясували, що кривдник – її чоловік за документами, поліцейські розвели руками і пояснили, що справа безперспективна, бо вони не розірвали шлюб. Жінка звернулася по правову допомогу до громадської організації. Тоді і з’ясувалося, що справу порушено через легкі тілесні ушкодження, які вона насправді отримала, а от про зґвалтування йшлося лише у повідомленні під час виклику по лінії «102».
Це сталося близько двох років тому. Справа навіть дійшла до суду. Допомагали постраждалій в Центрі «Жіночі перспективи». Розгляд справи настільки затягнувся, що сама постраждала втратила надію на справедливість і бажання щось доводити.
«Чому цей закон важливий, з моєї точки зору: там є стаття – коли зґвалтування здійснене щодо подружжя чи колишнього подружжя, це вже більша відповідальність, ніж за зґвалтування сторонньою особою. Таким чином, держава через закон показує людям, що сексуальне насильство в шлюбі – не є обов’язком жінки терпіти, це є порушення прав, злочин і за це передбачена серйозна відповідальність. Це має змінювати ставлення людей до насильства в родині», – пояснює адвокат ГО «Центр «Жіночі перспективи» Галина Федькович.
Історія №6
Був собі чоловік. Чоловікам не пристало жалітися, тому він терпів, поки не відчув потреби поговорити зі спеціалістами. Колега по роботі щодня проявляла нетипову увагу: могла плеснути по сідницях, підійти обняти, а на зауваження та пояснення, що це неприйнятно, не реагувала. Колективу ж відповідала, що це робочі моменти. Він в принципі нічого не міг з цим зробити, в силу різних обставин, лише поділився історією із правозахисниками.
Такі дії також підпадають під категорію сексуального насильства. Від нього страждають як жінки, так і чоловіки. Оновлене законодавство однаково захищає і жінок, і чоловіків, наголошує правозахисниця.
«Звісно, коли звертається чоловік стосовно сексуальних домагань (це було близько півроку тому), в нас за законом взагалі не передбачалась відповідальність за такі дії. Та й наявність відповідної статті в Кримінальному кодексі не гарантує, що люди почнуть звертатися до поліції. Люди б зверталися до правоохоронних органів, коли б вони бачили можливість свого захисту і розуміли, що від їхнього звернення щось зміниться», – зазначає директор департаменту правової та соціальної допомоги ГО «Ла Страда Україна» Тетяна Легенька
На її думку, якщо з’явиться навіть незначне покращення щодо звернень до поліції із відповідним державним реагуванням, то цей відсоток буде помітно зростати в подальшому. Головне правильно почати і підходити до цих випадків, відповідно до закону та міжнародних стандартів, додає правозахисниця