Офіційно агітація дозволена наступного дня після реєстрації кандидата у Центральній виборчій комісії. Однак виборчі кампанії розпочинаються задовго до цього. Якщо рекламу замовляє не політична партія, джерела фінансування такої агітації не оприлюднюють, а це означає, що ніхто і ніколи не дізнається, хто оплатив мільйонні витрати на політичну рекламу того чи іншого кандидата.
Громадський Рух ЧЕСНО розповідає, хто з потенційних і зареєстрованих кандидатів на пост президента рекламував себе протягом 2018-го року, та чи вважається це дочасною агітацією.
Чи існує поняття "дочасна агітація"?
Українські політики щодня витрачають мільйони гривень на саморекламу. До прикладу, один білборд у Києві коштує більше, ніж мінімальна зарплата – від 5000 гривень на місяць. А за хвилину ефірного часу на телеканалах треба платити до 300 000 гривень.
Згідно із законодавством, кандидат на пост президента розпочинає свою агітацію наступного дня після реєстрації у Центральній виборчій комісії (ЦВК).
Однак потенційні кандидати рекламують себе задовго до цього, і така реклама вважається комерційною. Це означає, що її публікують згідно з законом "Про рекламу", і замовник не зобов'язаний оприлюднювати джерела її фінансування. Подібна інформація публічна лише тоді, коли замовляється політичною партією.
Директор Центру демократії та верховенства права Тарас Шевченко пояснює: поки кандидат не зареєстрований офіційно, на нього не поширюються жодні обмеження щодо агітації.
Коли ж політик заніс документи до ЦВК, для фінансування передвиборної агітації він зобов'язаний створити свій виборчий фонд або платити за рекламу державними коштами. Інші джерела оплати – незаконні.
У законі "Про вибори президента України" зазначено, що кожному кандидату за рахунок державного бюджету виділяється не менше 30 хвилин на загальнонаціональному телеканалі та 30 хвилин на загальнонаціональному радіо.
Центральна виборча комісія ще восени попереджала, що дочасна агітація – поза законом, хоча такого поняття у законодавстві немає.
"Центральна виборча комісія закликає всіх суб'єктів виборчого процесу утриматися від дочасної агітації та неухильно дотримуватися загальновизнаних міжнародних стандартів проведення виборів і створити умови для проведення дійсно змагального процесу", – зазначено на сайті ЦВК.
У комісії також наголошують, що не збирають інформацію про дочасну агітацію.
"Дії окремих суб'єктів, навіть у разі якщо вони містять ознаки дій агітаційного характеру, перебувають поза межами передвиборної агітації як одного з етапів виборчого процесу та не підпадають під сферу регулювання закону", – кажуть у ЦВК.
Нагадування про себе і соціологія
Частина потенційних кандидатів нагадують про себе постійно: вітають українців із Великоднем, Днем Перемоги, Конституції чи святом Незалежності. Ще на початку минулого року телеканали транслювали хвилинний ролик соціальної реклами Петра Порошенка про те, що країна йде вперед, армія розбудовується, знімають українські фільми, а пенсіонери отримали більшу пенсію і вірять, що буде ще краще. Були також ролики про енергоефективність та привітання з Великоднем.
До осені 2018 Вадима Рабіновича активно критикували на "Інтері" та зрідка піарили на "Україні".
З часу об'єднання Юрія Бойка та Вадима Рабіновича, останнього почали піарити на "Інтері" (8 сюжетів протягом жовтня-грудня), а "Опоблок" – на телеканалі "112".
Олексій Голобуцький,заступник директора Агентства моделювання ситуацій, каже, що поява політиків на телебаченні безпосередньо формує їхній рейтинг, хоча це й не можна вважати дочасною агітацією.
"Наприклад, Володимир Зеленський. Він не вилазить із телевізора багато років і часто приміряє на себе ролі кандидата чи чинного президента. Якщо би цього всього не було, він зараз не претендував би на серйозну участь у виборчій кампанії. Це так само стосується Мураєва чи Рабіновича. Це, мабуть, унікальне явище в нашій країні, коли потенційний кандидат щодня веде політичну програму", – каже політолог.
Він припускає, що заборона подібної агітації на законодавчому рівні не спрацювала би. Натомість, наголошує Голобуцький, вирішувати треба не наслідки, а причину.
"Це відбувається через те, що інформаційний простір в Україні належить кільком олігархам. Єдиний спосіб – це заборонити будь-яку політику на телебаченні, а залишити тільки дебати з чіткими правилами", – зазначає експерт.
Вибори президента України відбудуться 31 березня 2019 року. Виборча кампанія офіційно розпочалася 31 грудня 2018 року.