Президентська кампанія 2019 набирає обертів. Це бачать і соціологи, які повідомляють про зміни електоральних симпатій опитаних ними громадян, і вимушені споживачі всюдисущої зовнішньої реклами кандидатів, і телеглядачі, і користувачі інтернету, які мають можливість дізнаватися про компромати та самовихваляння кандидатів у президенти.
Специфіка виборчого процесу така, що кандидат і його виборча стратегія – це не лише конкретна відома особистість. Це великою мірою – його «штабісти», політтехнологи, друзі, телеканали та гроші «друзів»...
Ми зібрали інформацію про найважливіших (якщо вірити відкритим джерелам) гравців у команді кожного з фаворитів перегонів.
На вибори – з Льовочкіним, але без Ахметова
Юрій Бойко, колишній лідер «Опозиційного блоку» і кандидат у президенти – пішов на вибори як самовисуванець. Перед цим його, а також Сергія Льовочкіна, виключили з парламентської фракції «Опозиційного блоку» – нібито через те, що Бойко вирішив іти у президенти без рішення політичної ради (з’їзду) партії.
На думку експертів, причина дещо глибша: фракція «Опозиційний блок» складається із двох груп: перша пов’язана з бізнесменом Рінатом Ахметовим, друга – з іншим бізнесменом, Дмитром Фірташем, та дружнім до нього екс-головою президентської адміністрації Віктора Януковича – Сергієм Льовочкіним. Та й самого Бойка з Фірташем пов’язують давні бізнес-зв’язки.
Сергій Березенко, заступник голови фракції «БПП» та один з ключових гравців передвиборчої команди Порошенка, час від часу коментує в медіа перебіг виборчих перегонів – в інтересах свого кандидата. Так, нещодавно він заявив, що збирання особистих даних про волонтерів, які агітують за Порошенка, є законним; більше того, це потрібно, щоб розірвати співпрацю «у випадку появи людини, яка хоче очорнити нашу команду».
При цьому Березенко відкидає повідомлення про те, що за заповнення «анкети однодумця» та «особистого зобов'язання», у якому вказано особисті дані громадян, учасники агітації за Порошенка отримують якісь кошти.
Відвідувачі Адміністрації президента стверджують, що кабінет Березенка розташований на третьому поверсі, поруч із кабінетами інших штабістів глави держави, та поверхом нижче, ніж кабінет самого Порошенка.
Українські медіа повідомляють, що Березенко на виборчих перегонах координує місцеві партійні осередки та депутатів-мажоритарників.
Сергій Березенко (Вінниця, 1984 рік), починав політичну кар’єру в 2006 році як радник міського голови Києва Леоніда Черновецького, а згодом – і депутат Київради в складі його фракції. До цього – займався бізнесом, зокрема, у сфері фондового ринку та у видобутку корисних копалин.
У 2015 році – Березенко висувається кандидатом від «БПП» у Чернігові, на проміжних виборах до Верховної Ради. І здобуває перемогу. Утім, численні повідомлення в медіа свідчать, що Березенко на виборах залучав адмінресурс – підтримку міської ради Чернігова та місцевого управління МВС, а також – використовував різні форми підкупу під виглядом соціальної допомоги.
Про це говорив і міністр внутрішніх справ Арсен Аваков.
Сам Березенко такі звинувачення відкидає.
Також передвиборчу компанію Порошенка пов’язують з такими фігурами, як Ігор Кононенко, перший заступник голови фракції «БПП».
Киянин, 1965 року народження, він працює на керівних посадах у бізнесі з 1991 року, куди прийшов одразу з секретаріату комсомолу Київського автомобільно-дорожнього інституту.
Із 1994 року – займає керівні посади у компаніях Порошенка, спільно з Порошенком володіє, зокрема, Міжнародним інвестиційним банком. Утім, політичну кар’єру, як і Березенко, Кононенко починав у «Блоці Леоніда Черновецького», у фракції якого в Київраді перебував до 2014 року. Однак уже восени 2015 року Ігор Кононенко, як член «БПП», стає одним з керівників виборчого штабу партії та допомагає їй здобути перемогу на парламентських виборах. За рік Кононенка підвищують до голови виборчого штабу БПП – на місцевих виборах. Кононенко, якого вважають одним з найвпливовіших людей в оточенні Порошенка, є фігурантом цілої низки журналістських розслідувань.
Першим з оточення президента заявив про те, що Порошенко іде на вибори, генеральний прокурор Юрій Луценко, який народився у Рівному в 1964 році.
Джерела Радіо Свобода приписують йому не останню роль у впливі на кампанію Петра Порошенка.
Деякі дії генпрокурора, на думку експертів, можна розцінити як такі, що певним чином спрямовані проти декого з конкурентів Порошенка на виборах. Так, 14 лютого на ім’я генпрокурора Луценка надійшла заява про вчинення Юлією Тимошенко кримінальних злочинів (незаконне збагачення та декларування недостовірної інформації), після чого Луценко звернувся до САП з вимогою порушити за фактом кримінальне провадження. При цьому Луценко відкидає звинувачення частини кандидатів, зокрема Анатолія Гриценка в тому, що він «розправляється з опонентами Порошенка».
Тим часом дружина Луценка Ірина є народним депутатом від «БПП» та представником президента у парламенті. 6 лютого вона подала позов проти Анатолія Гриценка через те, що він «образив честь і гідність сім’ї Луценків». Ідеться про заяву Гриценка, на думку якого деякі посадовці, серед яких і Юрій Луценко, «ховали своїх дітей від фронту, а якщо й посилали на війну, то повертали їх завчасно».
Цікаво, що ще у 2013 році Луценко був за ґратами одночасно з Юлією Тимошенко, як один з членів її уряду, засуджений за злочини, які він нібито вчиняв на посаді очільника МВС. Тоді Луценко прямо звинувачував тогочасного президента Віктора Януковича в політичному переслідуванні його та Тимошенко та у впливі глави держави на прокуратуру і суд.
«Вона» та її старі друзі
Юлія Тимошенко, лідер партії «Батьківщина» та однойменної фракції – 22 роки у політиці, а її партію можна назвати чи не найстарішою політичною структурою в Україні з тих, які нині мають парламентське представництво.
Тому не дивно, що у передвиборчій боротьбі Тимошенко ставить на «старі», перевірені кадри, яких має вдосталь.
Григорій Немиря (1960 рік, Донецьк) – депутат від «Батьківщини» та заступник голови партії. Традиційно Немиря в команді Тимошенко опікується міжнародними питаннями, його навіть називають «персональним міністром закордонних справ Тимошенко» та «неофіційним послом» «Батьківщини» та її лідерки в Євросоюзі та США».
За інформацією низки медіа, саме Немиря раніше оплачував послуги західних піар-компаній, які працювали на Тимошенко. У виборчій команді кандидатки у президенти Немиря, стверджують експерти, відповідає і за міжнародні, й за фінансові питання.
Сергій Власенко (1967 рік, Львів) – теж є народним депутатом від «Батьківщини» та заступником голови цієї партії.
Власенко – правник та член Вищої ради юстиції ( з 2014 року), він був і залишається персональним адвокатом Тимошенко. Він відчайдушно захищав її у судах в час правління Віктора Януковича, коли Тимошенко потрапила за ґрати за ухвалою Печерського суду. Нині ж Власенко – не лише контролює юридичні питання у партії та у штабі Тимошенко, а й виступає в її інтересах на всіх можливих медійних майданчиках.
Олена Кондратюк, львів’янка 1970 року народження – депутат від партії «Батьківщина» та секретар парламентського комітету зі свободи слова й інформполітики. За інформаційну політику та роботу з медіа вона відповідає і в передвиборчій команді Тимошенко.
Олена Кондратюк має досвід піар-технолога (очолювала піар-агенцію «Радник»), пізніше – координатора інформаційної служби Майдану, тож наразі бере на себе організацію публічних заходів за участі Юлії Тимошенко та дбає про її присутність у медіа напередодні виборів. Окрім того, на президентських перегонах-2019 можуть придатися її досвід роботи в ПАРЄ та міжнародні зв’язки.
Команди кандидатів: сила і слабкість
Президентська кампанія-2019 є однією з найбільш конкурентних за останні роки, стверджує у коментарі Радіо Свобода політолог Володимир Цибулько.
«Особливої, потужної переваги в ресурсах та медіапідтримці не має ніхто. Є політична сила Петра Порошенка, потужна і розгалужена, яка підтвердила результат на місцевих виборах. Є так само потужна та розгалужена «Батьківщина». І ще на місцевих виборах результат показала «Радикальна партія Ляшка». В Зеленського немає такої потужної партійної структури, як у конкурнетів, але він компенсує це достатніми фінансами і медійною присутністю»,– констатує експерт.
Найсильнішою командою на виборах-2019 є штаб Порошенка, визнає політтехнолог Олексій Голобуцький. На прохання Радіо Свобода він назвав сильні та слабкі сторони компанії кандидатів.
«Одна з найсильніших виборчих команд – у чинного президента, і це цілком логічно. Він іде на другий термін, і має людей, які знаходять всі необхідні ресурси і вміють все організувати. Але в «Зе-Команди» – є інша перевага: Порошенко – не має такого медійного ресурсу, як Зеленський, який користується можливостями Коломойського. З іншого боку, Тимошенко має потужну і розгалужену партійну структуру. Вона і Порошенко – це політики з досвідом, які знають, як вести вибори та як їх вигравати».
За словами Голобуцького, Ляшко так само отримав потужні фінансові та медійні ресурси від оточення Ріната Ахметова, але в його компанії є певні обмежувальні чинники, зауважує політтехнолог.
«Олегу Ляшку дали непогані медійні можливості, відомо – звідки. Але він іде на парламентські вибори, це чисто парламентська кампанія. Бачимо, що він зараз не викладає всі козирі. Крім того, зараз йому ці козирі важко знаходити у боротьбі з Зеленським, який відбирає частину електорату Ляшка»,– визнає Голобуцький.
Політтехнолог додає, що на користь кандидата Анатоля Гриценка грає злиття його власних потужностей та ресурсів Андрія Садового. На шкоду – те, що він не має сильного політтехнолога. Його роль намагається виконувати сам Гриценко, відтак і робить певні помилки у своїй кампанії, зауважив Олексій Голобуцький.
Щодо союзу Ляшка та Ахметова, то він є логічним та взаємовигідним, вважає Володимир Цибулько.
«Олег Ляшко – відвертий лобіст промисловості. Так у його політичній силі є Віктор Галасюк – однин з ключових економічних лобістів у Верховній Раді. Це все збігається з інтересами Ріната Ахметова. Він допомагає організаційно і фінансово. Коли власна партійна структура є недостатньо потужною для посилення позицій – підтримки Ахметова більш ніж достатньо», констатує експерт.
При цьому, Олег Ляшко у своїх публічних виступах також весь час апелює до селян.