Як їм вдається поєднувати професійний спорт та материнство? Чи залишається жіночність, якщо спортсменка виступає у єдиноборствах та силових видах? Радіо Свобода зібрало історії дівчат, які руйнують стереотипи про «тільки чоловічі» види спорту.
Ці чемпіонки, як і інші жінки – тендітні, гарні, мудрі та ніжні. Вони лише на змагальній арені стають по-спортивному агресивні та продовжують боротися, перемагаючи біль. Самі дівчата кажуть, що не поступаються чоловікам – ні морально, ні фізично.
Лариса Соловйова – найсильніша жінка планети
Її ім'я вже вписане в світову історію пауерліфтингу: Лариса Соловйова – перша спортсменка, яка чотири рази поспіль виграла Всесвітні Ігри (змагання проводяться один раз на чотири роки, це Олімпіада – для неолімпійських видів спорту). Отже, з 2005 року українка – найсильніша жінка світу, і на цьому зупинятися не збирається.
Лариса жодної статистики своїх успіхів не веде, каже, щоб не наврочити. Просто щоразу ставить собі нову мету, докладає зусиль, а потім показує рекордні результати.
У 2017 році Соловйова здобула свою четверту золоту нагороду на Всесвітніх іграх
«Подобається не воля до перемоги, а воля в підготовці – саме цей тренувальний підготовчий процес. Я в нього закохана. Мені подобається ставити перед собою нову мету й долати її – на тренуваннях, у житті. Тому що спорт – це не просто пара годин, проведених у тренувальній залі. Це життя! Без цього не бачу себе», – розповідає Соловйова.
У дитинстві Лариса займалася спортивною гімнастикою, а після того, як у спортивній школі секцію закрили, почала ходити в тренувальну залу, щоб підтримати форму. Там їй і запропонували спробувати себе в пауерліфтинзі. Каже, не вважає, що цей вид спорту лише чоловічий.
Всесвітні Ігри у Вроцлаві 2017 рік
«Жінкам також притаманно бути сильними – і фізично, і морально. Жінки можуть усе», – вважає чемпіонка.
І при цьому, Лариса Соловйова не лише видатна спортсменка, вимогливий тренер, але й ніжна мама. Донечка Настя, за словами Лариси, головна людина в її житті. Цікаво, що навіть під час вагітності Соловйова займалася спортом.
«Під час вагітності постійно знаходилася в тренувальній залі та робила ті вправи, які можна було, які дозволяли фахівці. Звичайно, це не була велика вага, але фізичну форму підтримувала. Після того, як народила мою донечку, уже за тиждень була знову в тренувальній залі з чітким рішенням – я повертаюся до спорту. А за чотири місяці вже виступала на перших змаганнях», – розповідає Лариса.
Зараз найсильніша жінка України та світу змагається у ваговій категорії до 63,5 кілограмів, а у трьох вправах – присідання, жим і тяга – підіймає в 10 разів більше за свою вагу. Каже, сподівається, що з часом пауерліфтинг стане олімпійським видом спорту і тоді ще здобуде нагороду вищого ґатунку і на Олімпіаді.
Владислава Скащук – головний бомбардир жіночої збірної України з хокею
На початку 2019 року жіноча збірна України з хокею вперше за 27 років змагалася на світовому рівні й достроково виборола собі путівку на чемпіонат світу у Дивізіона ІІB. Немалу роль у цьому зіграла й харків'янка Владислава Скащук, яка забила чотири шайби суперницям.
Жіноча збірна України з хокею
Хокеєм Владислава Скащук займалася з третього класу. Через те, що в Україні на той момент дівочий хокей не був надто популярним, грала часто проти хлопців.
«Ми ні в чому не поступалися хлопцям. Навпаки, були моменти, коли дівчата були кращими, і це мотивувало всіх. З одно боку – хлопців. Як це дівчата виявились спритнішими за нас? З іншого – дівчат: одного разу вже довели, що ми кращі, зробимо це знову», – розповіла Владислава.
Так дівчина займалася до 15 років, а після цього була змушена кинути хокей. На той час жіночі команди так і не з’явилися, а за спортивними українськими законами після 15 років дівчатам було заборонено виступати в чоловічих командах. Вибір: або їдьте за кордон, або «до побачення, хокей». Владислава обрала другий варіант.
Вона повернулася до хокею через 10 років, коли почула, що в Харкові збирають команду «Пантери». За ці три роки стала чемпіонкою України, двічі визнавалася кращим нападником, а ще нарешті реалізувала мрію дитинства – виступала під синьо-жовтим прапором.
Та додає, збірна України з регбі – це звичайні дівчата. Одягають сукні, ходять на підборах, роблять манікюр та макіяж. А ще їх постійно плутають з моделями, бо дівчата всі високі. І вже на полі з'являється та спортивна агресія, яка має допомогти вигравати.
До речі, 20-21 липня Наталія Мазур і жіноча збірна України боротимуться за путівку на Олімпійські ігри в Токіо у 2020 році. Якщо «синьо-жовті» потраплять до топ-6 команд, то вперше українські регбістки підкорюватимуть Олімп.