Початок: фіскалізація бізнесу
Перший етап реформи, по суті, стартував. Почали зі скандалу – з масової фіскалізації бізнесу. Але як невелику компенсацію підприємцям обіцяють спростити адміністрування.
Йдеться про два законопроєкти: №1210 і №1209, що його доповнює, з однаковою довгою назвою «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних і логічних неузгодженостей в податковому законодавстві».
Причому їх початкова редакція у багатьох пунктах суперечить цій назві. Законопроєкти передбачають збільшення штрафів для платників ПДВ, введення оподаткування курсових різниць, збільшення термінів податкових перевірок.
У профільному комітеті визнали, що документ «злегка жорсткуватий», і його потрібно допрацьовувати. Тому в сесійній залі з'явиться більш адекватна редакція. А приймати законопроєкт будуть зовсім скоро. До кінця 2019 року – це точно.
Чим компенсують тиск? Перш за все, платникам обіцяють компенсації за неналежну поведінку податківців. Скажімо, прийшов інспектор на перевірку і незаконно оштрафував компанію – їй держава буде зобов'язана заплатити відшкодування. Крім того, з'явиться Апеляційна рада, що займатиметься скаргами платників податків. І ця рада буде не при податковій службі, тобто можна сподіватися на її об'єктивність. Також буде спрощена звітність з трансфертного ціноутворення (ТЦО).
Як проходитимуть податкові перевірки? У питаннях, які стосуються тривалості перевірок, податковий комітет парламенту не хоче поступатися. Його представники кажуть, що фіскалам катастрофічно не вистачає часу на те, щоб нормально перевіряти бізнес. Нагадаємо, тривалість планової перевірки, залежно від розміру платника податків, може становити 10–30 днів з правом продовження на 5–15 днів; позапланової перевірки – 5–15 днів з можливістю пролонгації на 2–10 днів. Тобто, на думку депутатів, місяць-півтора на перевірку – це замало.
Податки на закордонний бізнес. Чимало відкриттів чекає власників контрольованих іноземних компаній (КІК). Про них в законопроєкті №1210 теж не забули. КІК – це закордонне особа або утворення без статусу юрособи (партнерство, траст), яке контролює резидент України. Головна ідея законодавців – змусити власників КІК платити податки в Україні.
Бенефіціар такої компанії буде зобов'язаний повідомити про неї в українську податкову, задекларувати отриманий цією компанією прибуток і сплатити з нього податок. А в світлі того, що Україна у 2020 році має намір приєднатися до глобальної системи автоматичного обміну податковою інформацією, знаходити власників КІК, які намагаються «ховатися», податківці зможуть без особливих проблем.
Щоправда, власникам іноземних компаній обіцяють дати перехідний період для того, щоб вони «згадали» про свій бізнес за кордоном і легалізували його в Україні.
Продовження: контроль капіталів
Великий пакет податкових новацій депутати готують на весну 2020 року. Одне з питань, до якого повернуться законодавці, – це податок на виведений капітал.
Чи введуть ПнВК? Незважаючи на те що обговорення цього податку йде ще з 2016 року, єдиної думки з приводу того, наскільки він життєздатний в українських реаліях, немає.
Той же Данило Гетманцев ідею ПнВК начебто і не відкидає, але наполягає на широкій дискусії. Як з прихильниками податку, так і з противниками. Крім того, у влади досі немає розуміння, чим перекрити втрати держбюджету від скасування податку на прибуток.
Що заважає впровадженню ПнВК? За оцінками Міністерства фінансів, у перший же рік після введення ПнВК держскарбниця не дорахується 45–50 млрд грн. Хоча ще рік тому автори законопроєкту про податок на виведений капітал пропонували свої компенсатори. Наприклад, від легалізації грального бізнесу – до 10 млрд грн додаткових надходжень на рік, від впровадження електронних акцизних марок – ще 15–20 млрд грн, за рахунок верифікації одержувачів субсидій і пенсій – теж до 20 млрд грн додаткових доходів до держбюджету. А ще є контрабанда, величезний нелегальний ринок спирту, де крутяться десятки мільярдів гривень.
Ну і МВФ, як і раніше, проти ПнВК. А до думки фонду нова влада прислухається не менше, ніж попередня. Це добре помітно за риторикою Гончарука, який сподівається на підписання з МВФ нової програми співпраці вже до кінця 2019 року.
Так що ПнВК якщо і буде – то не раніше 2021 року. І то, поява цього податку під великим питанням.
Що буде з рентними платежами? Займуться депутати переглядом регіональних податків, щоб збільшити надходження до місцевих бюджетів. У першу чергу це торкнеться рентних платежів та екологічного податку.
До речі, норма про збільшення ставок ренти на видобуток залізної руди є в згаданому вже законопроєкті №1210. Трохи пізніше стало відомо, що перегляд ставок для залізної руди відкладуть. Натомість Гетманцев анонсував збільшення ренти на марганцеву руду з 5 до 6,25%. При цьому він заявив, що підвищення рентних відрахувань все одно буде, бо в Україні рентні ставки знаходяться на низькому порівняно з іншими країнами рівні.
Чи блокуватимуть ПДВ-накладні? Від системи блокування ПДВ-накладних, яка все одно рикошетом чіпляє сумлінний, прозорий бізнес, ніхто відмовлятися не збирається. Законодавство про ПДВ у 2020 році хочуть привести до європейських стандартів і спростити адміністрування цього податку. Втім, як показує практика останніх років, всі спрощення, пов'язані з ПДВ (і впровадження електронного адміністрування, і системи блокування накладних) викликали масу нарікань з боку бізнесу.
Досить згадати ситуацію в травні 2019 року, коли почали діяти нові критерії блокування ПДВ-накладних, і буквально за місяць кількість призупинених накладних зросла вдвічі.
Що чекає ФОП і спрощенців? Ще один великий блок – це реформування оподаткування малого бізнесу і фізосіб. Правда, теми спрощеної системи оподаткування профільний комітет уникає. Вірніше, депутати обіцяють єдиний податок не різати, але водночас визнають, що зі зловживаннями і конвертаційними центрами потрібно боротися. Тільки ось як саме – поки не знають.
Єдине, що відомо – це неминуче скасування єдиного податку для юридичних осіб у разі впровадження податку на виведений капітал. Підприємців-фізосіб на єдиному податку ніхто не чіпатиме (за винятком касових апаратів, звичайно).
Як відбуватиметься амністія капіталів? На пересічних платників податків чекають серйозні зміни. Це «нульове» декларування, або амністія капіталу. Називають по-різному, хоча суть – одна й та сама. На сьогоднішній день є два законопроєкти, в яких прописана процедура разового декларування. №1232 – від правлячої партії «Слуга народу» і №1183 – від представників партії «Європейська солідарність».
Кожному громадянину України дадуть можливість одноразово задекларувати всі доходи і активи, приховані від оподаткування, і сплатити з них податок на доходи за номінальною ставкою. При цьому жодних наслідків (штрафів, переслідування з боку податкових органів), якщо кошти отримані законним шляхом, не буде.
Що доведеться платити потім? Залежно від типу доходу, активу та майна, ставка ПДФО після декларування складе 9–10%. Ті, хто розмістять свої приховані заощадження на рахунку в одному з держбанків або куплять держоблігації, заплатять 2,5–5%.
Платників податків, які не захочуть «світити» свої «засіки», податкова все одно візьме на облік і вважатиме, що у них є майно та активи, еквівалентні сумі 1 млн грн (за законопроєктом №1183) або 300 000 грн (за законопроєктом №1232). І якщо платник вже після амністії почне активно смітити грошима, податкова матиме право нарахувати податок вже не за пільговою, а повною ставкою.
Чи введуть податок на витрати? Впроваджувати механізм контролю доходів за видатками (так звані непрямі методи) влада поки не планує. Принаймні в законопроєкті №1232, який, швидше за все, піде на голосування, такої ініціативи немає.
За словами Данила Гетманцева, в українських реаліях непрямі методи себе не виправдають і будуть неефективними. Тому якщо податківці й почнуть стежити за витратами українців, то десь після 2025 року, не раніше.