Ювілейна, п’ятнадцята виставка була присвячена темі «Піднесена сутність світла і темряви. Концепції дуалізму та єдності в сучасному мистецтві й дизайні». Організатори запропонували митцям осмислити вічний дуалізм світла і тіні крізь призму актуального мистецтва, дизайну та креативності. Поняття «піднесеного» тлумачилося не лише в естетичному сенсі, а й як інструмент дослідження гострих соціальних, екологічних і політичних проблем сучасності. Мета бієнале — підкреслити роль мистецтва як універсальної мови, що допомагає пізнати і переосмислити реальність.
Масштаб і учасники
XV Флорентійська бієнале стала одним із найбільших мистецьких подій 2025 року. На площі понад 11 000 м² представили свої роботи 550 художників і дизайнерів із 85 країн світу — загалом понад 1 500 експонатів.
На відміну від суто кураторських виставок, таких як Венеційська бієнале, флорентійський форум залишається демократичним: автори з різних напрямів подають заявки самостійно і змагаються за нагороди журі. Експозиція охоплювала живопис, скульптуру, графіку, фотографію, цифрове та мультимедійне мистецтво, інсталяції, артдизайн і моду.
Головні гості: Тім Бертон і Патрісія Уркіола
Особливим гостем ювілейного форуму став легендарний американський режисер і художник Тім Бертон, чиє мистецтво ідеально втілює тему світла і темряви. Його персональна виставка «Tim Burton: Light and Darkness» включала 50 робіт, розділених на п’ять тематичних залів — від рідкісних ескізів до занурювальних інсталяцій.
Експозиція продемонструвала фірмовий баланс Бертона між фантазією і гротеском: у його світах співіснують світло і тінь, іронія та меланхолія, мрія і кошмар. За видатний внесок у візуальну культуру митець отримав почесну премію “Lorenzo il Magnifico” за життєві досягнення.
Зіркою секції дизайну стала іспанська архітекторка та дизайнерка Патрісія Уркіола. Її інсталяція «Transition» була задумана як чуттєва подорож крізь форми та матеріали: напівпрозора стіна з ялинової деревини та переробленого полікарбонату спонукала глядача подивитися на простір під новим кутом. За внесок у розвиток сучасного дизайну Уркіола отримала Міжнародну премію Леонардо да Вінчі.
Діалог культур і ідей
Окрім основної експозиції, бієнале супроводжувалася насиченою програмою — лекціями, перформансами, творчими зустрічами та кінопоказами.
Велику увагу привернув цикл лекцій куратора й історика мистецтва Грегоріо Люки (США/Мексика) — про Рембрандта як майстра світла і тіні та про мексиканського монументаліста Давида Сікейроса.
У цей же період презентували офіційний каталог бієнале (видавництво Giorgio Mondadori) та конкурс LOQI, у межах якого молоді художники створювали еко-сумки на тему «Світло і темрява».
Серед яскравих подій — зустріч із відомим італійським фотографом Мауріціо Галіберті, чиї полароїдні колажі флорентійських краєвидів поєднали поезію, архітектуру, минуле й сучасність.
Українські художниці на бієнале
Попри війну, українські художниці гідно представили країну й глибоко розкрили тему світла і темряви у своїх роботах.
- Анастасія Новицька, яка мешкає в Італії, представила експресивні морські пейзажі, що через колір і фактуру досліджують боротьбу світла й мороку.
- Дарія Кондрацька показала серії «Квіти» та «Стадний інстинкт», у яких протиставила біль і втрату — надії та гуманізму.
- Сана Шоу (Sana Shaw) зі США представила серію «Fragility of Life», присвячену українським захисникам — рельєфні полотна про крихкість життя та силу світла, народженого з мужності.
- Оксана Міланіч (Харків), відома як «портретистка янголів», не змогла приїхати, але її картини, сповнені духовного сяйва, стали символом надії серед хаосу війни.
Особливе визнання отримала Олена Гриневич — її серія “Golden ∫kin” була відзначена п’ятою премією “Lorenzo il Magnifico”.
Художниця, яка має ступінь магістра історії та англійської філології (Київ) і навчалася в Іспанії та Німеччині, поєднала у своїй творчості цифрову абстракцію, математичні структури та чуттєве сприйняття. Її роботи створюють витончений діалог між раціональним і емоційним, світлом і тінню.
Підсумок
XV Флорентійська бієнале запам’яталася як масштабний форум культурного діалогу, що об’єднав десятки країн і тисячі відвідувачів. Скрізь — у виставках, лекціях, інсталяціях — звучала головна думка: світло і темрява не існують одне без одного, а мистецтво допомагає пізнати їхню природу та знайти гармонію.
Флорентійська бієнале вкотре підтвердила свою роль відкритої платформи, де піднесені ідеї набувають форми, а дуалізм світла і темряви стає джерелом натхнення, творчості й єднання.