Більше того, варто говорити про те, що Європа, на даний момент, не володіє чітким планом оптимізації переговорів. Це зумовлено як патовою ситуацією на сході України, так і внутрішніми проблемами ЄС.
Перш за все, слід брати до уваги факт того, що політики Франції та Німеччини перебувають в очікуванні парламентських та президентських виборів. Більшість експертів дають низькі шанси на переобрання чинному лідеру Франції Франсуа Олланду. Значні провали у внутрішній політиці змушують його зосередитися на зовнішній, але, знову ж таки, без здійснення кардинальних кроків, оскільки серед французів ще зберігаються думки щодо неоднозначності участі їхнього спецназу в Лівії (особливо на фоні низки терактів). У схожій ситуації перебуває й Ангела Меркель. Але в контексті майбутніх виборів до Бундестагу слід враховувати не лише вплив міграційних проблем, а й те, що міністр закордонних справ Німеччини є одним із лідерів Соціал-демократичної партії – традиційного суперника ХДС/ХСС. Тому варто зважати на те, що Франк-Вальтер Штайнмайєр, притримуючись позиції щодо виключного виконання Мінських домовленостей, а не спроб оптимізувати існуючий стан справ, виходить з прагнення наростити власний політичний капітал.
Загалом, слід розуміти, що безрезультативний візит очільників зовнішньополітичних відомств Німеччини та Франції не є катастрофою для вітчизняної дипломатії, але чи не вперше публічно засвідчує наявність протиріч між Україною та ЄС. Тим паче варто звернути увагу на те, що ні Штайнмайєр, ні Еро в жодному разі не вживали ультимативних форм під час обговорення процесу подальшого мирного врегулювання на Донбасі. Тому для української дипломатії залишається поле для маневрів. Перш за все, слід акцентувати увагу виключно на виконанні безпекової складової Мінських домовленостей, а лише потім – політичної. І знову ж таки, в черговий раз Кремль та підконтрольні йому так звані ДНР та ЛНР дали привід звинувачувати їх у зриві намічених планів врегулювання, оскільки ще в п’ятницю стало відомо про новий обстріл українських сил з боку бойовиків в обхід проголошеного перемир’я.
Таким чином, у даній ситуації український дипломатії варто зберігати спокій та утримуватися від необдуманих кроків, але в той же час слід не допускати поступового «замороження» конфлікту на сході, небезпека якого вбачається по мірі подальшого поглиблення наявного патового стану.