Замість тотальної і методичної інформаційної роботи, адекватної внутрішньої пропаганди у своїй же країні, якісного та потужного національно-патріотичного виховання молоді протягом чотирьох років війни в нас у всіх сферах говорили лише про дипломатичні шляхи, примирення та ненасильницькі шляхи вирішення проблем.
Тепер агонізуюча система відловлює молодих призовників у нічних клубах Львова та викладає їх списки в алфавітному порядку тисячами у соціальні мережі.
Все це тільки наближує колапс. Розвиває і збільшує загальний суспільний страх та відразу до армії у будь-яких її проявах, патологічні страх і відразу до усіх справ воєнних.
Адже якщо молоді призовники на строкову службу відловлюються в нічних клубах, то мобілізовувати людей середнього віку безпосередньо на фронт можна буде вже взагалі не пробувати й починати.
Антинасильницьки налаштовані журналісти, гуманісти, грантоорієнтовані правозахисники та інша активістська наволоч може почувати себе абсолютно спокійно. Наступного разу цій наволочі вже не доведеться широким інформаційним фронтом виступати проти проведення мобілізацій. Їх справа вже виконана. Ніякої мілітарізації суспільства не передбачається.
Ніяких мобілізацій більше не буде.
Вже через кілька років у наступний переламний момент нас знову буде кілька тисяч. Як то було у 2014 році. Як то було завжди. Нам не звикати.
Втім, може воно все й на краще. Адже агонія не може тривати вічно .