За останні 5 років галузь повністю знищено.
Комусь це може здатися невеликою втратою, але насправді саме виробництво власних вакцин є головною умовою забезпечення національних інтересів у сфері біологічної безпеки. Адже наразі ми повністю залежні від поставок вакцин з-за кордону, і будь-який форс-мажор, який призведе до різкого зростання світового попиту на вакцини, залишить нас беззахисними.
Враховуючи, що деякі вакцини виробляються по півтора роки, перекрити в екстреній ситуації весь наявний попит не вдасться. Немає сумніву, що в такій ситуації Україна отримає доступ до вакцин в останню чергу і залишиться напризволяще, сам на сам з епідемією.
Але навіть за стабільної епідеміологічної ситуації Україна має величезні проблеми з поставками вакцин іноземного виробництва. Світовий попит зростає, і сьогодні вони надходять до України вкрай незадовільно, а проміжок між оплатою та поставками може сягати двох років. Як результат – спалах кору та критична недовакцинація населення від поліомієліту, дифтерії та інших вкрай небезпечних захворювань.
Проте так було не завжди. До 2012 року три великі вітчизняні виробники сукупно виробляли 13 найменувань вакцин від інфекційних хвороб, вакцинація проти яких передбачена Календарем щеплень (кір, епідпаротит, краснуха, туберкульоз, гепатит B, кашлюк, поліомієліт, дифтерія, правець, гемофільна інфекція) і якими власне і було вакциноване в попередні десятки років все тепер вже доросле населення нашої країни.
У 2013 році з введенням в Україні Європейських вимог GMP до виробництва лікарських засобів деякі вітчизняні підприємства не змогли одразу підтвердити відповідність умов виробництва сучасним вимогам GMP і вимушені були зупинити виробництво для його підготовки до міжнародних вимог.
Але вже у 2015 році із запровадженням в Україні році міжнародних закупівель за участі спеціалізованих організацій, обов'язковою умовою для цих організацій стала закупівля виключно препаратів прекваліфікованих ВООЗ. Після цього держава взагалі перестала закуповувати вакцини вітчизняного виробництва навіть у тих виробників, які підтвердили відповідність виробництва міжнародним вимогам GMP.
Всі вітчизняні виробники змушені були скоротити виробництво, і з того часу українські вакцини можна знайти тільки у деяких приватних клініках. До того ж, сьогодні майже всі вони виробляються з так званих in bulk – нерозфасованих готових препаратів іноземних виробників. Власного виробництва вакцин в нас вже немає.
По суті, маємо ситуацію, коли держава свідомо пішла на вбивство власної галузі з виробництва вакцин, яка в кожній країні вважається стратегічною. В той час, як США, Індія, Китай нарощують власне виробництво, ми його вбиваємо на догоду чиїмось бізнес-інтересам.
В чиїх інтересах це зроблено? Здогадатися неважко, достатньо подивитися, хто отримав на цьому надприбутки. А це – транснаціональні фармацевтичні корпорації, лобісти яких і пишуть ті самі міжнародні вимоги до сертифікації, щоб відсіювати конкурентів. І сьогодні їхня мета досягнута: виробництво власних вакцин в Україні знищено бюрократичними інструментами, ринок вільний.
Ті, хто допомагав всередині країни знищити власне виробництво вакцин та розчистити територію для іноземних компаній – для мене є національними зрадниками. Вони поставили під загрозу не тільки економічний розвиток України, але й найдороже – здоров'я та життя громадян.
Тому я буду боротися за відновлення стратегічної галузі і вимагати від уряду зміни правил державних закупівель з тим, щоб відновити держзамовлення для українських виробників вакцин, які ще зберегли свої виробничі потужності.
Їхня якість може бути не гіршою за іноземні вакцини: десятки років ми всі успішно вакцинувалися і жодних епідемій не виникало. Будь-які аргументи про те, що українське не може бути якісним – свідчення або комплексу меншовартості, або цілеспрямованого лобіювання іноземних компаній та розчищення для них ринку в Україні.
Від уряду потрібна тільки політична воля, а також хоч трошки совісті та патріотизму, щоб розробити відповідну довгострокову державну програму стимулювання розвитку вітчизняного виробництва імунобіологічних препаратів.
Це не тільки питання національної безпеки, а й питання економічного розвитку держави, оскільки розвиток вітчизняної фармацевтичної промисловості сприятиме зменшенню імпортозалежності України, підвищенню виробничого потенціалу фармацевтичної галузі, забезпеченню конкурентоспроможності національних виробників, створенню нових робочих місць.
До МОЗу Комітет ВР з питань охорони здоров'я вже звертався. Як завжди – безрезультатно. Тому тепер я звертаюся особисто до прем'єр-міністра України Володимира Гройсмана з наполегливим проханням втрутитися у ситуацію та змусити підлеглих працювати на благо України, а не якихось закордонних компаній.