Перша – напад на "кіборга" Дмитра Вербича, а друга – визволення громадянина Бразилії, терориста "ДНР", Рафаеля Лусваргі.
Ці дві події, як би не здавалося на перший погляд, пов'язані одна із одною, та говорять про надзвичайно погану ситуацію в Україні. Ветерани війни, як і діючі військові, по всій території держави відчувають себе, як на фронті. Тільки на передовій їм загрожує російська куля, а десь, наприклад, у Києві, – ніж любителів "русского мира", йолопів, що називають себе антифашистами, або відморозків, що були найняті антиукраїнськими діячами. Більше того, небезпека надходить ще й від колишніх бойовиків, яких або відпустили наші судді, або ще не затримали правоохоронці. То ж ті, хто воювали за мир в Україні, не можуть бути впевненими, що у якийсь прекрасний момент їх не вб'є у глибокому тилу людина, із якою він бачився на передовій, але був по іншу сторону. І це – системна проблема, яка є не менш серйозною, аніж сам факт бойових дій на Сході.
Чому один з найвідоміших терористів опинився на волі та принаймні півроку відчував себе у повнісінькій безпеці у Києві? Лусваргі – це такий собі "Моторола". Його показували по всіх телеканалах РФ, робили з нього героя, що перелетів Атлантику заради "врятування Донбасу". І поява цієї людини на вулицях будь-якого українського міста – це плювок у очі кожного без виключення патріота. Доки наші хлопці проливають кров на Донбасі, професійний вбивця вештається по барбершопах, живе під прикриттям шпигунів-священиків.
Як він взагалі опинився на свободі після того, як суд впаяв йому 13 років тюрми? Справа в тому, що у багатьох наших службах більшості людей взагалі нічого не потрібно, окрім зарплати та збільшення статків. Війна? Ок. Відпустити бойовика? Давайте гроші. Визволення Лусваргі – зовсім не спроба росіян не кинути свого, це показове паплюження пам'яті загиблих хлопців, створення негативного іміджу діючої влади перед країнами Заходу. Посудіть самі, який козир отримали російські дипломати, та із яким задоволенням вони казатимуть, що в Україні не можуть контролювати не тільки військових, що "обстрілюють Донбас", але й суддів, прокурорів та слідчих.
І якщо перше – вигадка пропагандистів у рамках гібридної війни, друге – печальна реальність. Проросійські діячі вирішили "проблему" із Лусваргі, знайшовши лазівку: нібито підсудність справи була на та. Через це вирок відмінили. А прокурор, який вів справу терориста пішов до суду, щоб вбивця знаходився за ґратами? Якщо так, то Служителі Феміди свідомо відпустили людину, для якої вбити когось все рівно, що руки помити. Але ж, скоріш за все, і обвинувач, і слідчий просто забили на справу Лусваргі одразу ж після обвинувального вироку. Медальки за затримання та відправлення терориста до суду вони вже отримали, а інше – геморой. Кому він потрібен? Командування заборонило розбиратися? Нащо ж йти до журналістів, хоч якось підіймати громадськість, щоб унеможливити скоєння бойовиком нових злочинів?
А відпустили терориста через хабарі та із лише однією метою. Так, у нього свідомо забрали паспорт, оскільки росіяни хотіло, щоб він залишився в Україні. Якби в них було бажання, вивезли б його за кордон. Так саме, як намагалися зробити із затриманими рибалками з судна "Норд". Але бразилець потрібен був їм тут, на нашій землі. Щоб показати, що "корумпована система не змінюється". Це такий собі меседж Штатам: нащо ви даєте їм гроші, у них все прогниле. І цим росіяни тикатимуть в обличчя і нашим дипломатам, і представникам країн-партнерів. Більше того, Кремлю потрібна була акція із затриманням Лусваргі не правоохоронцями, а активістами. Спікер СБУ Олена Гітлянська, намагаючись відмазати своє відомство, тільки підтвердила здогадки багатьох: працівники служби навіть реагувати на повідомлення про терориста, що гуляє Києвом, не збирались. Де-юре, вони за бразильця не відповідали, тому ж навіщо щось робити, тим паче, команди такої не було.
А от, на відміну від багатьох СБУшників, ветеранам-добровольцям зовсім не все рівно, що коїться у країні. Бійці С14 діяли в непритаманний для себе спосіб – навіть по обличчю затриманому не надавали. Однак вони показали всьому світові, які погані у нас спецслужби. Доки верхівка СБУ судорожно вирішувала, що робити із колишнім "ДНРівцем", що стоїть у них на порозі, активісті спіймали кількох розгублених спецслужбістів, що перелякалися так, немов їх на передову закинули. Їм віддають вже засудженого найманця Путіна, а вони щось мямлять, не знаючи, що робити, та що їм керівництво скаже.Цирк, який показали у тому числі й західні ЗМІ. Який взагалі не потрібен нашій країні. Якого могло б не бути, якби не жадібність суддів та тотальний пофігізм правоохоронців.
P.S. Можна далі звинувачувати в подібних провалах Порошенка, Гройсмана, Гриценка – будь-кого з політиків. Але ж агов, кияни, півроку терорист вештається містом. Хіба його ніхто не впізнав? Якщо так, то треба все ж таки забути про свої проблеми та хоча б іноді читати новини. Заради власної ж безпеки.