На початку 2000-х, професор Колумбійського Університету пан Деспом’є спитав своїх студентів яким вони бачать світ у 2050 році. Почалася дискусія про ріст населення Землі й пов’язані з цим виклики. Далі професор запитав, як прогодувати 10 млрд людей? Студенти, трохи подумавши, запропонували вирощувати їжу не тільки на полях, а й на дахах будівель міст. Захопившись ідеєю, вони почали далі досліджувати це питання, вивчаючи архіви аерозйомок Нью-Йорку, розраховуючи які майданчики є придатними для яких культур. Студенти дуже засмутилися, коли з допомогою розрахунків виявили, що за рахунок вирощування на дахах зможуть нагодувати лише 2% населення міста у 2050 році. Тоді пан Деспом’є подумав – а що як вирощувати їжу в кілька рівнів? Як на полицях холодильника? Так він увів до вжитку поняття «вертикальна ферма».
Global Market Insights підрахували, що до 2024 року капіталізація вертикальних ферм становитиме $13 млрд, з яких 70% - це оцінка компаній AeroFarms та Plenty. Перша з них є наразі найбільшим виробником такого типу з потужностями площею 70 000 кв футів, а друга нещодавно залучила $200 млн інвестицій та задекларувала, що побудує по вертикальній фермі у кожному місті мільйоннику на планеті.
Чому у світі відбувається такий бум вертикальних ферм? Безумовно, цьому сприяє надшвидке зростання попиту на продовольство з боку міст, але це також через їх переваги перед традиційними господарствами. В чому саме?
По-перше, ніяких пестицидів і забруднення екосистеми. Класичне ведення сільського господарства вже давно передбачає використання різноманітних гербіцидів, фунгіцидів, інсектицидів та регуляторів росту, залишки яких забруднюють ґрунт, повітря та воду в зоні своєї дії. Жодні з цих речовин не використовуються у вертикальних фермах (чи то в гідропоніці, чи в аеропоніці).
По-друге, ніяких відходів. По суті, готовий продукт – це єдине, що залишає ферму.
По-третє, економія води. Сільське господарство наразі використовує 70% ресурсу прісної води на Землі. В свою чергу, вертикальні ферми використовують на 70-95% менше води, ніж класичні.
По-четверте, менше викидів. Підраховано, що в класичній сільськогосподарській моделі їжа долає в середньому 2000 км, поки потрапить до столу. У випадку вертикальних ферм ця відстань може бути скорочена до кількох кілометрів або навіть сотень чи десятків метрів. Крім того, немає викидів від техніки, що обслуговує посіви.
По-п'яте, круглорічний цикл. Рослини вирощуються 365 днів на рік, 24 години на добу, без урахування сезонів та циклів.
По-шосте, незалежність від погодних умов. Відсутній ризик втрати врожаю внаслідок посухи, повені, тощо.
Звичайно, є також недоліки, такі як досить високі інвестиції на одиницю площі, та те, що замість безкоштовного сонця використовується електроенергія, левова частка якої наразі генерується за рахунок викопних ресурсів. Крім того, на даних об’єктах можна вирощувати лише обмежений перелік позицій, а про тваринництво у форматі вертикальних ферм можна поки забути (роттердамський кейс до уваги не беремо, то поки фантастика навіть для Нідерландів).
Чому наразі не спостерігається розвитку вертикальних ферм в українських містах?
Перша причина - низька проінформованість та обізнаність щодо таких систем. Навіть у західній Європі це поки що новинка.
Другий фактор - низька цінність екологічних характеристик продукту серед споживачів. Одиниці цікавляться походженням зелені чи салату або овочів і думають про те в яких умовах і за якою технологією вони вирощувалися.
Третій нюанс - потенційно низька конкурентоспроможність продукції вертикальних ферм за ціною у порівнянні з класичною. В умовах нерозуміння споживачами доданої цінності у вигляді більш «здорового» способу вирощування, попит на неї буде обмежений ресторанами та елітними чи «еко» магазинами.
Попри низку перепон та неузгодженостей, вертикальні ферми, безумовно, це майбутнє. Є ймовірність, що поки в Україні наважаться на відкриття ринку землі, цінність цієї землі буде не так різко зростати саме за рахунок розвитку міського фермерства. Тим не менш, вертикальні ферми не можуть бути протиставлені класичним, лише доповнити їх частково знизити навантаження на природні ресурси. Їх ключова роль – забезпечити овочами, салатами та зеленню великі міста у розумний, ефективний та бережливий до екології спосіб.