Наскільки воно буде серйозним, сказати важко, бо, скоріш за все, Путін та компанія імпровізуватимуть у відтворенні до життя кількох планів.
Справа в тому, що вже сьогодні Росія захлинеться від хвилі ура-патріотизму, а Кремль отримає черговий знак від майже всього світу: Крим ми не пробачили, однак і засмучені лише на словах. Навіть через не приїзд на відкриття Чемпіонату світу, сам факт його проведення про це свідчитиме дуже красномовно.
Ще при підготовці до чемпіонату, коли до нього залишався місяць, росіяни запустили багато фейків, реагуючи на результати розслідування збиття МН-17, збільшили кількість обстрілів на фронті та продовжили гнути свою лінію щодо переговорів про миротворчу місію ООН на Донбасі.
І попри все світ не відмінив проведення Чемпіонату. Втім, ця ситуація є лише ознакою того, що Путін знаходиться на кінці шляху до розв'язання більш кривавих дій. У нього завжди так: спочатку ми порушуємо помаленьку, потім, коли світ це ковтає, більш серйозно. Наразі росіяни впевнені, що попри загибель десятків тисяч людей їм і надалі тиснутимуть руки, треба лише обіцяти дешевий газ та казати про "громадянську війну".
Ще одна політична причина можливого загострення на фронті не після ЧС, а під час нього, полягає у тому, що увага всього світу буде прикута до РФ, а через її терористичні дії – й до Донбасу із Кримом. Путіну потрібні жертви, щоб дати всім зрозуміти, що він не поступиться нічим та треба звикати плясати під дудку Росії. Крім того, через фейки та пропаганду він обов'язково посилить думку про те, що "їх там немає".
Українська розвідка кілька днів тому здобула інформацію про приїзд на окуповані території російських курсантів-артилеристів. Хлопці просто заліки складають, обстрілюючи поля Донбасу та місцевих жителів. Звісно, здавши перед перетином кордону паспорти та вислухавши всі інструкції про нерозголошення таємниці. І їх приїзд вже відчули на собі українські захисники – криють досить щільно та прицільно, працюють краще, аніж строковики та найманці, бо є старання та запал.
Більше того, Путін наразі нарощує свої позиції у політичному плані, оскільки США, країни ЄС та інші держави принаймні тимчасово переключилися на власні проблеми типу мит, то ж окрім санкцій, які вже спромоглися потроху обходити за рахунок махінацій та викачування грошей з пенсійних та резервних фондів, додаткового серйозного тиску на РФ поки що не передбачається.
Теракти, катування та утримання політзаручників – це лише прояв агресії РФ, який націлений на те, щоб передати всім меседж: ми діємо, як загнані до кута хижаки та не зупинемось, доки це не зроблять із нами примусово. Вбивства військових ЗСУ та мирних жителів Донбасу, це спроба здобути позицію сили на переговорах щодо миротворців, адже чим краще представники країн-членів ООН розумітимуть, що їх військових росіяни також вбиватимуть, тим складніше будет здобути мандат та забезпечити його виконання. Здобути славу головного терориста у світі – задача Путіна номер один. І її краще виконати саме під час Чемпіонату світу, коли на нього направлені усі камери.
Наскільки кривавими будуть провокації та як їх зупинити, остаточної відповіді немає. Можливо, наші бійці просто насиплять так, що все бажання піти у наступ чи здійснити масовані обстріли в окупантів відпадуть самі собою.
Є й ще один варіант, який зупинить Путіна – якщо його поставлять у рамки представники країн заходу, пригрозивши якимись реально серйозними наслідками або одразу вживши потрібних дій, але сподіватись на те, що постійно та глибоко занепокоєні раптом почнуть щось робити, не варто взагалі.