Все, що власники бізнесів мали робити – це не ставити високі ціни на товари чи послуги, які цього не вартують, та робити свою справу якісно, орієнтуючись на клієнта.
Такої картини, на жаль, не побачиш у Києві, оскільки конкуренції майже в будь-якій справі ніхто не відчуває – попит буде, навіть якщо клієнти розбігатимуться. Але ж зараз мешканці окупованої шахтарської столиці теж не можуть похизуватися крутими сервісами, якісними товарами та орієнтованістю ринку на покупців. І це можна легко пояснити тим, що у "ДНР" залишилися здебільшого дрібні підприємці, які не могли створити нічого насправді крутого у довоєнні часи.
Більшість власників кафе, салонів краси, магазинів та інших закладів є новими власниками колись прибуткового бізнесу. Або бойовиками, які віджали все, або росіянами, які купили віджате. Ці люди нічого не тямлять у нормальному веденні справи, не зацікавлені у будь-якому покращенні, оскільки просто косять бабло з населення, яке виживає.
Служби таксі у "ДНР", які досі знаходяться у Середньовіччі: щоб замовити автівку, треба подзвонити диспетчерові, який підбирає машину, називає номер та час прибуття. Диспетчери досі користуються старими базами, де автівки мають українські номера, хоча водії вже два-три роки як переєструвалися. Уявляєте собі таке десь у нас, на вільній території щоб номер авто таксі не співпадав, а у вас навіть не було зв'язку із водієм, щоб він теж не знав, куди вам дзвонити? Про наявність програм на смартфонах взагалі мовчу.
Схожий треш на окупованих територіях – всюди. Озлоблені касирки, які отримують взагалі копійки та ніяк не зацікавлені у нормальному обслуговуванні людей, комунальники, що відвоювали, повернулися додому та погрожують кожному з викликаючих їх розстрілом. Суворе донецьке життя як воно є.
Що ж стосується дорогих ресторанів, то там якість зберегли майже повністю: офіціанти знають, що з відвідувачами треба бути ввічливими, адже це або люди, які мають знайомих серед верхівок терористів, або самі "чиновники" топового рангу. Образити таких значить одразу відправитися на підвал із всіма наслідками. І до смаку страв теж немає ніяких нарікань – продукти завозяться суто українські, оскільки російськими навіть собак годувати не можна.
А якщо оцінювати бізнес загалом, він у "ДНР" стрімко загинається. Цінники на все зростають, "податки" та відсотки за кришування бойовиками – теж. А звичайні люди не спроможні платити. Через це у "дирі" майже щодня закривається середній бізнес. Малому вже давно настала хана.