І питання тут не про готовність нашого президента відмовитися від захисту власних територій чи навпаки довести здатність армії боронити рідну землю до найкращих показників. Річ у тім, що питання війни в Україні відходить на другий план у всьому світі. І, що найприкріше, у нас також. Нова влада взагалі намагається не згадувати про таку "дрібницю", як те, що відбувається на Сході. Принаймні для "внутрішнього ринку".
Тест на витривалість: Смертельна кара: бойовики "ДНР" підготували нове випробування для України Смертельна кара: бойовики “ДНР” підготували нове випробування для України
Щодо зовнішньої політики, то складається враження, що лідери країн "нормандської четвірки" просто балакають ні про що. Принаймні, якщо півроку тому мова вже йшла про розміщення миротворців, наразі про блакитні каски ніхто навіть слова не мовить. А всі заяви про "не знімемо санкції доки не віддадуть Крим" є взагалі популістськими.
Адже доки Меркель, Макрон та Зеленський намагаються про щось домовитися – Путін діє. Вздовж нашого кордону вже розміщено 82 тисячі озброєних до зубів окупантів. За пару діб цей показник може збільшитися до 200 тисяч, у Кремлі треба тільки видати наказ.
А зараз Путін грає м'язами, вбиваючи по кілька наших бійців за добу на Донбасі, політичні атаки Москви лише посилюються. І кінця краю цьому на видно взагалі, оскільки до реальних дій ще далеко. Країни НАТО нічим фізично нам допомогти не можуть, як і члени ЄС. Гроші, які вони надають на оборону, важливі, але якщо Хомчак збирається зменшувати нашу армію, її боєздатність навіть із додатковим фінансуванням залишається під великим питанням.
Як можна звільнити окуповані території?
Якщо той самий Донбас Путін буде радий віддати заради зняття санкцій, політичної та карної відповідальності, із Кримом ситуація геть інша. Його п'ять років ледве не примусово заселяють росіянами, роблячи при цьому неможливим існування місцевого населення.
Путін порушує всі міжнародні норми, діючи так, нібито Крим і справді юридично є російським. Він, а також свора окупантів, показово нехтують рішеннями міжнародних судів, кидають за грати тих, хто не хоче жити у "російському Криму". І, судячи з усього, у Москві планують залишитись тут надовго.
По-перше, півострів потрібен росіянам суто з політичної точки зору, мовляв, якщо ми сказали чий Крим, то так і буде.
По-друге, він є плацдармом для майбутньої війни з НАТО. І хоча атакувати країни-члени союзу росіяни навряд чи будуть, оскільки програють цю війну за кілька днів, до можливого зіткнення із Заходом вони готуються дуже ретельно. Більше того, цілком можливо, що карликовий диктатор все ж вирішить напасти на Чорногорію, щоб подивитись, чи впишеться Альянс за цю країну. Якщо ні, можна діяти далі, як то було з Україною.
Розташування Криму дає багато стратегічних можливостей, наприклад, контроль над Азовським морем. Або ж можливість дотягнутися ракетами до будь-якої точки України.
Наразі півострів настільки насичений російськими озброєнням та військовими, що навіть казати про його здачу немає чого. Звільнити Крим Путін не зможе навіть якщо захоче, оскільки вивезти завезені туди ядерні боєголовки просто так вже не вдасться. А зброя масового ураження там є. То ж, у Москви є ще один привід для шантажу Києва: ядерна палиця та ракети, які націлені на наші мирні міста.
Відмовлятися від планів захоплення України керівництво країни-агресора не збирається. Навіть дачі в кримських заповідниках для себе будує.