Всесвітня організація охорони здороов'я опублікувала рекомендації для європейських урядів про те, як готувати свої медичні системи до пандемії COVID-19. Вони написані на досвіді (часом гіркому) Західної Європи, яка прийняла на себе першу хвилю епідемії. Саме тому вони будуть безцінними для Європи Східної, які стане наступною лінією оборони.
Найважливіше у документі те, що він дає рекомендації згідно з чотирма сценаріями поширення вірусу, які проходить будь-яка країна.
Що може винести Україна з цього документу? Що уже зроблено і що ще потрібно зробити?
Спершу розглянемо основні сценарії поширення вірусу.
Сценарій перший - коли у країні (або області) немає своїх випадків COVID-19, але у сусідніх країнах (областях) вони є випадки. У цьому сценарії головний пріоритет - масована підготовка медичної системи. Найперше, будується чітка структура прийняття рішень у державі та регіонах. Розробляється комунікаційний план та алгоритм дій для пацієнта. Приймається процедура тестування та ізоляції людей з симптомами, протоколи лікування хворих вдома та у стаціонарі.
Уряд робить аудит потужності своїх лікарень та проводить розрахунки пікового навантаження. Потрібно подумати про те, щоб у разі епідемії не зупинялися інші життєво необхідні послуги. Також слід передбачити, щоб ланцюжки поставок життєво необхідних ліків та матеріалів працювали як слід.
Мінфін готує план скорочення видатків бюджету та додатковий фонд для боротьби з епідемією. Розуміючи, що буде введено карантинні заходи, уряд готує законодавчі пакети підтримки бізнесу та громадян.
Усе це країни Західної Європи робили "на ходу", уже під час початку спалаху. Але інші країни можуть зробити вчасно. Україна повинна була робити усе це у другій половині лютого, коли у Італії почали з’являтися сотні перших випадків.
Другий сценарій - поодинокі спорадичні випадки в країні. Це означає, що в країну потрапляють перші випадки - люди, що приїхали із місць з джерелом спалаху. Це момент, коли епідемія починається в самій країні (або області). Головна мета на цьому етапі - виявляти та ізолювати на кордоні та в громадах.
На цей момент алгоритми тестування та ізоляції хворих та підозрілих випадків повинні бути готові та активовані. Усі контакти виявляють та ізолюють за цим алгоритмом. Країна починає активну комунікаційну кампанію, і пояснює громадянам порядок їх дій.
В цей час медична система - це передусім сімейні лікарі, вони активують підготовлені алгоритми щодо прийому потенційних хворих. Також вони активно ведуть випадки, які знаходяться на самоізоляції.
Призначаються конкретні лікарні, які можуть приймати хворих з тяжкими симптомами, якщо такі будуть.
Оскільки уже визначено, через які саме заклади потенційні хворі потрапляють до медичної системи, там забезпечують увесь необхідний захист для медиків. Взагалі, на цьому етапі дуже важливо подбати про безпеку медичного персоналу.
Забезпечити їх засобами захисту та провести навчання як ними правильно користуватися. Зробити окрему гарячу лінію для медиків, де вони можуть отримати відповіді на будь-які питання. Зробити план додаткового залучення медиків у потенційні епіцентри спалаху всередині країни.
Цей етап Україна проходила у першій половині березня.
Третій сценарій - кластери випадків. В країні є десятки або кілька сотень випадків, які зосереджені на окремій території і всі їх контакти можна відстежити. На цьому етапі а повну потужність повинна працювати система тестування, раннього виявлення та ізоляції людей з симптомами. Первинна ланка повністю включається в цю роботу.
Усі люди повинні знати порядок своїх дій у разі появи симптомів або контактів з підтвердженими або можливими випадками. Повинна відбуватися широка комунікаційна кампанія з брифінгами двічі на день і залученням публічних осіб до поширення важливої інформації.
Мережа раніше визначених лікарень починає активну підготовку. Переносяться планові операції, мобілізуються резерви, залучається додатковий медичний персонал. Відбувається репетиція можливого пікового навантаження на систему.
На цьому етапі Україна знаходиться зараз.
Нарешті, четвертий сценарій - вільне внутрішнє поширення COVID-19. Хвороба поширюється неконтрольовано, виявляється багато нових випадків, до лікарень потрапляє велика кількість тяжких хворих. Цей етап - справжня війна, на якій усі засоби йдуть в хід.
Залучаються усі можливі резерви. До роботи підключають лікарів, які вийшли на пенсію та студентів медвишів. Активують резервні потужності лікарень, в тому числі "польові" госпіталі, як це робили в Іспанії.
На цьому етапі особливо вразливою групою ризику є медики. Їх захист - пріоритет номер один.
Цей сценарій пережили Італія та Іспанія. Для України дуже важливо не допустити його, і для цього ще є можливості.
Зверніть увагу, що тут ніде не написано про карантин. У рекомендаціях йдеться не про те, як вводити або не вводити карантин - це рішення кожної країни. Карантин - це тимчасовий захід. Він "купує час" для уряду, щоб робити якраз ті кроки, які рекомендує ВООЗ у документі.
Країни не повинні покладатися лише на карантин. Під час його дії вони повинні вчасно вживати всіх дій для свого сценарію поширення, щоб не допустити настання більш тяжкого сценарію.
Україна ввела карантин дуже вчасно - на найбільш ранньому етапі епідемії. Та проблема у тому, що ми поки що не дуже вдало використовуємо виграний час. Хоч ми і отримали фору для підготовки, ми досі запізнюємося з більшістю необхідних кроків.
З чим саме ми запізнилися і що необхідно робити негайно
По-перше, через епопею з Новими Санжарами та подальшою міністеріадою ми майже повністю пропустили вчасну підготовку до епідемії. Лише зараз, уже посеред третього сценарію, з двома вогнищами епідемії всередині країни, ми почали робити важливі підготовчі кроки з попередніх двох етапів.
Ці кроки необхідно прискорити та зробити їх правильно. На цьому тижні МОЗ опублікував алгоритм лікування випадків COVID-19. У ньому є порядок дій зі звернення, сортування та лікування людей із симптомами.
Це важливий документ. Однак має один критичний недолік: він надмірно зосереджений на допомозі уже на рівні лікарень. Чіткої системи раннього тестування, виявлення, відокремлення та лікування випадків в режимі самоізоляції (удома) досі немає. А саме амбулаторна система на цьому етапі повинна працювати на повну потужність.
Сімейні лікарі повинні знати своїх хворих/контактних пацієнтів, допомагати з тестуванням, дистанційно вести лікування людей з легкими симптомами.
До слова, про тестування. Воно також повинно відбуватися амбулаторно. Мобільні пункти повинні працювати біля вашого дому, до них має бути легко дістатися будь-кому, хто отримав направлення сімейного лікаря (дистанційно). Тестувати потрібно усіх, хто контактував не лише з хворим, але і з кожним підозрілим випадком.
Це - найефектиніший з відомих на сьогодні способів стримати поширення епідемії і не допустити навантаження на лікарні.
На жаль, з наказу МОЗ складається враження, що уряд вже змирився з настанням четвертого - найгіршого - сценарію. Ми намагаємося забарикадуватися у лікарнях і чекати атаку вірусу там. Але боюся, що ми цієї атаки не витримаємо.
Крім того, підготовка лікарень також розпочалася лише зараз. Минулого тижня міністерство визначило 240 лікарень по всій країні, які повинні приймати тяжких хворих з COVID-19.
Деякі уже їх приймають. У цих лікарень зараз дуже багато роботи - забезпечити лікарів засобами захисту, навчити ними користуватися, відпрацювати пікові навантаження. Замість цього до лікарень везуть усіх пацієнтів, яким треба просто зробити тест.
По-друге, необхідно кинути всі сили на забезпечення медиків засобами індивідуального захисту та навчання як ними користуватися. Як показав гіркий досвід Італії та Іспанії, вони - одна з найбільш вразливих категорій. Якщо активне поширення вірусу почнеться в середовищі медперсоналу - будь-які стратегії не матимуть змісту. По країні почався масовий волонтерський рух щодо закупівлі та виробництва ЗІЗ.
Але щоб ці зусилля були ефективні, уряд повинен чітко визначити алгоритм руху пацієнтів медичною системою. Не потрібно завалювати захисними костюмами усі лікарні - лише ті, що визначені опорними для лікування COVID-19. Крім того, захищеними мають бути сімейні лікарі, які контактують з хворими та фахівці у місцях, де проводиться тестування.
Нарешті, по-третє, необхідно побудувати чітку і просту систему прийняття рішень. Ганяючись за привидом радянської "вертикалі", який досі літає по урядових коридорах, Україна так і не вибудувала зрозумілої системи прийняття рішень, хоча і організувала напевно найбільшу у Європі кількість різних штабів.
Дуже важливо, щоб у цій структурі основна роль та повноваження належали фахівцям та посадовцям з охорони здоров’я, а не силовим органам.
Україна уже потрапила в цю пастку: дуже схоже, що в уряді вірять, що епідемію зупинить карантин, комендантська година, надзвичайний стан. Одержимість лише соціальними обмеженнями уже призвела до того, що два тижні одного з найбільш жорстких у Європі карантинів Україна не використала. За це економіка заплатить велику ціну.
Щоб ця ціна не стала непомірною, до керма негайно мають стати епідеміологи та фахівці з систем охорони здоров’я.