Сполучені Штати та Іран підписали меморандум про наміри, що окреслює 14 пунктів для обговорення протягом 60-денного періоду. Документ, підписаний Дональдом Трампом з американської сторони та Пзшкіяном від Ірану, який виступає лише як фігура, викликає серйозне занепокоєння в Ізраїлі через свою нечіткість та відсутність прямих зобов'язань Ірану щодо його безпеки.
Меморандум є протоколом про наміри, а не повноцінним міждержавним договором, що надає йому гнучкість, але й створює потенційні ризики. Переговори мають завершитися до середини жовтня, якщо вони почалися в середині серпня, з можливістю продовження, що відкриває простір для затягування процесу, у чому Іран вже показав себе майстром під час попередніх ядерних переговорів.
Ключові пункти меморандуму: амбіції та невизначеність
Меморандум окреслює широкий спектр питань, від припинення бойових дій до економічного відновлення, але більшість положень сформульовані максимально розпливчасто, без конкретних механізмів реалізації. Особливу увагу привертають такі пункти:
- Припинення бойових дій: Сторони зобов'язуються до негайного припинення військових дій на всіх фронтах, включаючи Ліван. Однак формулювання 'один проти одного' дозволяє Ірану продовжувати проксі-війни проти Ізраїлю, не порушуючи меморандум. Іран також наполягає на виведенні Ізраїлю з Лівану протягом 60 днів.
- Скасування санкцій: США зобов'язуються скасувати всі санкції проти Ірану, включаючи резолюції Ради Безпеки ООН та односторонні санкції США. Це вважається найпроблематичнішим пунктом для Ізраїлю.
- Ядерні питання: Іран 'підтверджує', що не буде розробляти ядерну зброю, що відрізняється від зобов'язань США. Також передбачається розбавлення збагаченого урану Ірану після скасування санкцій, а не до цього.
- Економічне відновлення ($300 млрд): США зобов'язуються розробити програму економічного відновлення Ірану обсягом не менше 300 мільярдів доларів. Проте джерела фінансування залишаються нечіткими (ймовірно, країни Перської затоки, а не безпосередньо бюджет США), а Іран, ймовірно, зацікавлений у 'живих грошах' для відновлення свого військового потенціалу, а не громадянської інфраструктури.
- Морська блокада та виведення військ: США зобов'язуються зняти морську блокаду протягом 30 днів та вивести свої сили з безпосередньої близькості до Ірану (такі бази як у Бахрейні, Катарі, Іраку) після укладення остаточної угоди.
- Гірмузька протока: Іран докладе зусиль для забезпечення безпечного проходу суден, але, можливо, прагне запровадити плату за лоцманські послуги або інші механізми управління, щоб стягувати кошти за прохід.
Виклики для Ізраїлю: ігнорування безпекових інтересів
Найбільше занепокоєння викликає повна відсутність Ізраїлю в тексті меморандуму. Іран не взяв на себе жодних зобов'язань щодо ненападу, неведення проксі-війн або ненакачування зброєю угруповань по периметру Ізраїлю. Це створює враження, що безпекові інтереси Ізраїлю були проігноровані.
Очікується посилення тиску з боку Вашингтона на Ізраїль, імовірно, за двома напрямками: дипломатичним (через автоматичне вето США в Раді Безпеки ООН, яке може перестати бути автоматичним) та військовим (через можливе припинення поставок озброєнь). Це є наслідком підходу, коли питання безпеки «віддаються на аутсорсинг» партнерам, чиї геополітичні пріоритети можуть відрізнятися. Для американської адміністрації війна на Близькому Сході – це частина зовнішньої політики та регіонального балансу, тоді як для Ізраїлю – питання виживання.
Військовий потенціал Хізбалли наразі оцінюється приблизно у чверть від довоєнного рівня, однак Іран, ймовірно, спробує відновити її за рахунок отриманих коштів та зброї. Ізраїльська політична коаліція зіткнеться зі складним вибором: або йти на конфронтацію з ключовим союзником, або виходити з Лівану, що може означати політичну смерть для нинішнього уряду.
Військові підсумки та перспективи
Попри складнощі, військові підсумки останнього часу не є повністю негативними. Іранська ядерна програма зазнала значних втрат, її здатність створити ядерну бомбу в найближчі 10-15 років є сумнівною. Було також завдано серйозної шкоди балістичним можливостям Ірану, а також угрупованням Хізбалла та Хамас. Створено буферну зону в Сирії. Проте, жодної «абсолютної перемоги», про яку говорив Нетаньяху, не досягнуто, і її критерії навіть не визначені.
Ситуація залишається вкрай невизначеною. Наступні 60 днів переговорів стануть ключовими для визначення подальших подій. Ізраїлю доведеться адаптуватися до нових реалій та розробляти власну стратегію на тлі регіональних змін та тиску з боку союзників.