Напівпорожній зал Верховної Ради, де під час важливих голосувань присутні лише кілька десятків народних депутатів, регулярно викликає дискусії у суспільстві. Нещодавнє засідання щодо розблокування законопроєкту про зміни до бюджету 2026 року, на якому були присутні лише 50-70 парламентарів, стало черговим приводом для обговорення. Народний депутат Ярослав Железняк («Залізний нардеп») надав детальне пояснення цьому феномену, розмежовуючи випадки, коли порожній зал є нормою, а коли – свідченням глибинних проблем.
За словами Железняка, явище порожніх крісел у парламенті має кілька ключових причин, що не завжди свідчать про «зраду», але іноді викривають недоліки системи та відсутність належної уваги до критично важливих питань, таких як фінансування армії.
Чому кворум не завжди обов'язковий: Процедурні особливості
- Єдине безперервне засідання: З початку повномасштабного вторгнення парламент працює в режимі «єдиного безперервного засідання». Це означає, що засідання не закривається, а лише ставиться на паузу спікером. Така процедура дозволяє Верховній Раді збиратися в будь-який час та в будь-якому місці з міркувань безпеки, а також продовжувати засідання без необхідності щоразу збирати кворум у 226 депутатів. Кворум суворо потрібен лише двічі на рік — у перший вівторок лютого та перший вівторок вересня, для формального відкриття або закриття сесій відповідно до Конституції.
- Правки на відхилення: Існує два типи правок до законопроєктів: враховані комітетом (для їх прийняття потрібні 226 голосів) та правки на відхилення (які часто подаються у великій кількості, наприклад, до держбюджету). Урядова сторона часто не зацікавлена у їх проходженні, тому під час розгляду таких правок багато депутатів залишають зал. Це перетворюється на політичну дискусію між авторами правок, а не на реальне голосування.
- Блокуючі постанови: Після ухвалення будь-якого закону народний депутат має два дні для подання блокуючої постанови, стверджуючи про порушення регламенту під час голосування. Така постанова тимчасово блокує підписання закону Головою парламенту та Президентом. Хоча в історії українського парламенту жодна блокуюча постанова не була підтримана для скасування закону, вони ефективно затримують його вступ у дію. На згаданому засіданні щодо бюджету було подано сім таких постанов, що також стало причиною низької присутності депутатів.
Бюджет 2026: Критичні питання фінансування армії
Саме під час розгляду блокуючих постанов щодо бюджету 2026 року виявилися найгостріші проблеми. Ярослав Железняк звернув увагу на відсутність ключових представників уряду (міністрів фінансів, оборони, прем’єр-міністра) на такому важливому засіданні, що свідчить про їхню байдужість до кількості присутніх депутатів. Його виступ у Верховній Раді розкрив низку суперечностей у бюджетній політиці:
««Бюджет, на відміну від вечірніх відосиків, це дзеркало влади, тому що там або є гроші, або їх немає. І влада скільки завгодно може нам розповідати про красиві прес-релізи. Але правда дуже проста. В бюджеті грошей на підвищення зарплат військовим не закладено. І це не мої слова, не слова опозиції. Це слова прем'єр-міністра, міністра фінансів і я переконаний міністра оборони. Так само якимось дивним чином, закладаючи 1,3 трильйони додаткових грошей іноземних партнерів на військові речі, єдине міністерство, якого забирають гроші, а не додають – це Міністерство оборони. 40 мільярдів. Ось така дуже проста математика. І в цьому бюджеті на ці гроші ви чомусь не забули про всіх інших. Не забули залишити телемарафон, ну, тому що їм потрібно. Не забули додати грошей для зарплат сбушників. Не забули про дороги. Не забули про роздачу грошей, Єбачок і інші чудові програми в рамках Нацкешбеку. А знаєте, за логікою влади, кому не потрібно це військовим, тому що ви не додали їм 120 мільярдів, і для реформи ще потрібно 150. І ось це найбільша наша проблема…»» — Ярослав Железняк, народний депутат.
Железняк підкреслив, що попри мільярдні надходження від іноземних партнерів на військові потреби, бюджет 2026 року передбачає вилучення 40 мільярдів гривень з Міністерства оборони, замість їх збільшення. Водночас, кошти закладаються на телемарафон, зарплати працівників СБУ, дорожні проєкти та різні програми «Нацкешбеку», такі як «Єбачок» (імовірно, маються на увазі популістичні виплати, подібні до «тисячі Зеленського»). За його словами, для забезпечення зарплат військових необхідно знайти додаткові 270 мільярдів гривень.
Справжня робота депутата: За межами сесійної зали
Ярослав Железняк наголошує, що робота депутата значною мірою зосереджена не в сесійній залі, а в комітетах. Присутність у залі становить лише близько 10% від загального обсягу роботи. Саме в комітетах відбувається підготовка законопроєктів, їх юридичний аналіз, обговорення з колегами та формування підтримки для голосувань. Діяльність у комітетах включає проведення робочих груп, запити, роботу тимчасових слідчих комісій (ТСК) та навіть ініціювання кримінальних справ. Тому оцінювати ефективність народних депутатів слід передусім за їхньою роботою на рівні комітетів.
Однак, попри важливість комітетської роботи, Железняк визнає, що низька явка під час обговорення критичних бюджетних питань, особливо щодо фінансування армії, виглядала негативно як внутрішньо, так і ззовні. Важливі дискусії, які стосуються життєдіяльності країни та забезпечення військових, мають відбуватися за максимальною участі народних обранців.