Іран продовжує демонструвати агресивну поведінку на міжнародній арені, висуваючи нові умови та ображаючи опонентів, що свідчить про зростання його амбіцій. Ця стратегія, як пояснює доктор Діна Лиснянська, арабіст та фахівець з ісламського терору, є не лише політичною грою, а й відображенням історичних травм шиїтів, які століттями відчували себе пригнобленою меншістю.
На тлі переговорів зі США та напруженості навколо Ізраїлю, Іран використовує внутрішньополітичні чинники, зокрема, святкування Дня Ашури, щоб консолідувати свою спільноту та продемонструвати єдність. Цей день, що вшановує мученицьку смерть Хусейна, засновника шиїзму, є потужним символом страждань та боротьби, що резонує з сучасними прагненнями Тегерана відновити своє «поругане гідність».
Читайте також: Коломойського засудили до 12 років в'язниці за розкрадання нафти на 10 млрд
Історичні корені шиїтської травми та сучасна гра Ірану
Діна Лиснянська зазначає, що шиїти протягом майже 1400 років перебували у становищі переслідуваної меншості, часто змушені приховувати свою віру. Священна пам'ять про трагічні події, як-от убивство Хусейна, досі жива, що підживлює бажання помсти та утвердження власної сили. На переконання експерта, іранці намагаються «уніжити ворога», яким вони вважають США, та випробувати їхні межі, висуваючи все нові вимоги.
Ситуація ускладнюється внутрішньою боротьбою між різними політичними фігурами в Ірані, такими як Галібаф, Бугаї та Вахіді, які по-різному реагують на тиск з боку США. Це створює неоднозначну картину, де одні намагаються знизити градус конфронтації, а інші – навпаки, підвищити його.
Пов'язані фронти: Ліван, Газа та Західний берег
Іран прагне об'єднати різні шиїтські фронти, пов'язуючи ліванський напрямок із загальною стратегією. Це означає вимоги до Ізраїлю вивести війська з Лівану, звільнити буферну зону та, можливо, згодом, приєднати до конфлікту фронт у Газі та на Західному березі річки Йордан. Подібні вимоги, що посилюються, є небезпечними для Ізраїлю та свідчать про спробу Ірану «склеїти» розірвану шиїтську дугу та обнулити досягнення противника.
Водночас, переговори між Ізраїлем та Ліваном щодо виведення військ і потенційного роззброєння «Хезболли» виглядають тупиковими. США, які мали на меті стабілізувати Близький Схід, зараз спостерігають протилежний процес, де вплив радикальних проіранських угруповань, зокрема «Хезболли», зростає. Це повертає Ліван до стану, коли «Хезболла» знову стає ключовим політичним гравцем, а країна – проксі Ірану.
Роль Катару та Туреччини: Катар як посередник, Туреччина як центр «Хамасу»
Діна Лиснянська звертає увагу на значну роль Катару в переговорах між США та Іраном, демонструючи це фото, де віце-президент США працює над меморандумом під керівництвом прем'єр-міністра Катару. Катар також намагався виступити посередником між Ізраїлем та «Хезболлою», проте Ізраїль відмовився від цієї пропозиції, розуміючи потенційні вигоди для «Хезболли».
Паралельно, Туреччина перетворюється на ключовий центр для представників «Хамасу», які після невдач у Газі переїжджають до Стамбула та Анкари. Це пов'язано з ідеологією «Братів-мусульман», яка поділяє світ на «правильних» та «неправильних» мусульман, і наголошує на джихаді як основному методі боротьби. Туреччина надає підтримку як радикальному, так і поміркованому крилам руху.
«Новий фронт» в Європі: Найбільша мечеть у Страсбурзі
Несподіваним, але важливим аспектом стало будівництво найбільшої мечеті в Європі у Страсбурзі. Цей проєкт фінансується Катаром та Туреччиною, які активно підтримують «Братів-мусульман». Це розглядається як спроба «зворотної реконкісти» – завоювання Європи не зброєю, а демографією та пропагандою (да'ва). Ісламська експансія, яка в минулому сягала воріт Відня, зараз відбувається за допомогою цих нових інструментів.
Експерт наголошує, що ідеологія «Братів-мусульман», зокрема послідовників Саїда Кутба, ділить світ на мусульман і немусульман, а також на «правильних» і «неправильних» мусульман, яких слід вбивати. Мечеть у Страсбурзі, за цією логікою, слугує для демонстрації «поміркованого» ісламу в Європі, тоді як радикальніші форми спонсоруються в інших регіонах.
Сирія, Трамп та майбутнє Близького Сходу
У контексті подій обговорюється можлива роль Сирії, де президент Асад, попри слова про нейтралітет, активно перекидає війська та знімає мінні поля вздовж кордону з Ліваном. Це може свідчити про підготовку до наступальних дій. Експерт також зазначає, що Трамп, виходячи зі своїх особистих стосунків, може продавати Туреччині двигуни для винищувачів, ігноруючи потенційні ризики, що свідчить про його нетрадиційну дипломатію.
Загалом, ситуація на Близькому Сході залишається вкрай напруженою. Іран прагне відновити свій вплив, використовуючи історичні та релігійні мотиви. Водночас, зростання впливу Туреччини та Катару в Європі, підкріплене ідеологією «Братів-мусульман», створює нові виклики для стабільності континенту. Ймовірно, найближчі місяці покажуть, чи вдасться Ірану досягти своїх цілей, та як розвиватимуться події в Європі.
Читайте також: Росія використовує Африку як полігон для когнітивної зброї та гібридного впливу