21 квітня 2026 року уряд Японії ухвалив історичне рішення, що скасовує 80-річну заборону на експорт летальної зброї. Цей крок, який ще кілька років тому здавався немислимим, офіційно названий посиленням співпраці з партнерами у сфері безпеки. Він став фінальною точкою десятилітнього процесу перегляду пацифістської доктрини країни, зумовленого виснаженням американських військових складів, невиконанням контрактів та зростанням загроз у регіоні, змушуючи союзників шукати альтернативи.
Від пацифізму до військової реальності: Еволюція японської політики
Після капітуляції у 1945 році та атомних бомбардувань, Японія у 1946 році ухвалила нову Конституцію, де стаття 9 офіційно відмовлялася від застосування сили та утримання Збройних сил. Оборона країни була фактично делегована Сполученим Штатам, тоді як Японія зосередилася на економічному відновленні. До 1960-х років експорт зброї не був законодавчо обмежений, але на тлі скандалів з поставками для американських сил у В'єтнамі ситуація змінилася. У 1967 році прем'єр-міністр Сато сформулював «Три принципи» експорту зброї, забороняючи його до комуністичних країн, країн під ембарго ООН та залучених до міжнародних конфліктів. У 1976 році обмеження поширилися на будь-який експорт зброї, що проіснувало майже 40 років.
Читайте також: Програма GCAP: Італія, Японія та Британія уклали контракт на понад $6 млрд для розробки винищувача шостого покоління
Переломний момент настав у 2014 році, коли прем'єр-міністр Шінзо Абе ініціював перший принциповий перегляд експортних обмежень, дозволивши передачу п'яти категорій нелетального обладнання. Проте справжній геополітичний розворот відбувся у 2022 році на тлі повномасштабного вторгнення Росії в Україну, китайських провокацій у Південно-Китайському морі та ракетних випробувань Північної Кореї. Японія прийняла нову стратегію національної безпеки, кардинально відмінну від попередніх. Витрати на оборону зросли удвічі, до 2% ВВП до початку 2027 року, а доктрина вперше офіційно закріпила право на контрудари по території противника. Документ прямо назвав загрози: Китай, Північна Корея, Росія.
Масштабне переозброєння та стратегічні партнерства
Паралельно зі зміною доктрини Японія розпочала безпрецедентне переозброєння в рамках Програми нарощування оборони на 2023-2027 роки з бюджетом у близько 306 млрд доларів США. Список закупівель включає крилаті ракети Tomahawk, гіперзвукові ракети, модернізовані протикорабельні ракети Type-12, кораблі з системою AGES та винищувачі F-35. Також відбувається реорганізація Сил самооборони, збільшення кіберперсоналу до 20 000 осіб та перейменування Повітряних сил на Повітряно-космічні.
Японія не лише зміцнює власну обороноздатність, а й активно розвиває оборонну співпрацю з партнерами. Філіппіни стали ключовим напрямком, отримуючи від Токіо виведені з експлуатації есмінці, берегові радарні системи для моніторингу китайських провокацій та підписуючи угоди ACSA і RAA, що дозволяють взаємне постачання боєприпасів та розгортання військ. Токіо також експортує до Австралії багатоцільові фрегати Upgraded Mogami та спільно розробляє автономні системи, такі як безпілотник MQ28A Ghostbet. Індія, Нова Зеландія та Індонезія також виявляють зацікавленість у японських оборонних технологіях. У Європі Японія виступає рівноправним учасником найамбітнішого оборонного проекту десятиліття – програми GCAP (Global Combat Air Programme) з Великою Британією та Італією зі створення винищувача-невидимки шостого покоління.
Дефіцит США як рушійна сила змін
Рішення Японії вийти на ринок озброєнь не виникло у вакуумі. Воно безпосередньо пов'язане зі станом американської військової машини. Згідно з аналізом Центру стратегічних та міжнародних досліджень (CSIS), під час військової кампанії в Ірані Пентагон використав близько половини свого арсеналу високоточних ударних ракет, ракет-перехоплювачів THAAD та балістичних ракет-перехоплювачів Patriot. До того ж, Сполучені Штати не змогли поставити Японії військове обладнання на суму 6,9 млрд доларів, обіцяне ще п'ять років тому.
Ця ситуація призводить до структурних змін у безпековій політиці. Десятиліттями США дотримувалися принципу «Hub and Spoke», де Вашингтон був центром двосторонніх партнерств. Однак зараз союзники отримують чіткий сигнал, що покладатися виключно на Вашингтон ризиковано, і починають шукати альтернативи та зміцнювати взаємодію між собою. У цій новій реальності Японія займає роль вторинного сполучника, стратегічного центру, що зміцнює регіональний порядок напряму, а не лише через Вашингтон.
Китайська реакція та регіональні пріоритети
Реакція Китаю на зміни в оборонній політиці Японії була передбачуваною. Офіційний представник МЗС КНР Ліндзянь закликав миролюбні країни «протистояти тому, що він назвав безрозсудним неомілітаризмом Японії», апелюючи до пам'яті регіону про японську агресію у Другій світовій війні. Проте ця риторика не знаходить значного відгуку серед сусідів.
«Міністр оборони Філіппін Гілберто Теодоро привітав рішення Японії, назвавши його «інструментом стримування, а не дестабілізації». З активізацією китайських провокацій навколо Тайваню та у Південно-Китайському морі країни регіону дедалі більше сприймають японські поставки як стабілізуючий фактор. Регіон дивиться не в минуле, а на сучасні загрози, що відображено у зміні сприйняття ролі Японії.» — Міністр оборони Філіппін Гілберто Теодоро.
Японія та Україна: Опосередкований, але реальний вплив
Хоча прямий експорт японської летальної зброї до України залишається малоймовірним через відсутність угоди про передачу оборонного обладнання та чинну норму про заборону поставок до країн, залучених у міжнародні конфлікти, вплив Японії на Україну є значним через інші канали.
- Нелетальне обладнання: Станом на червень 2024 року передано 101 одиницю транспортної техніки, у жовтні 2024 року – ще близько 30 транспортних засобів, а остання партія з 14 автомобілів прибула до Польщі 12 січня 2026 року.
- Розвідувальні дані: Японський виробник супутників IQPS уклав угоду з ГУР щодо надання супутникових даних та радарних знімків за допомогою технології SAR.
- Міжнародні ініціативи: Японія планує приєднатися до ініціативи НАТО PL з постачання Україні боєприпасів та обладнання американського виробництва, а також виявила інтерес до участі в програмі допомоги та навчання НАТО для України (NSATU).
- Інвестиції у дронову промисловість: Японська компанія Teradrone Corporation інвестує в українського розробника Amazing Drones з метою розвитку виробництва дрона-перехоплювача Tera. Уряд Японії навіть розглядає можливість впровадження ударних безпілотників українського виробництва для посилення власної обороноздатності.
- Прецедент реекспорту: У 2024 році Японія вперше експортувала летальне озброєння – ракети PAC-3 до США для поповнення запасів, вичерпаних через підтримку України. Хоча прямої передачі Україні не було, цей прецедент слугує аргументом для подальшого розширення експортних можливостей.
Новий архітектор безпеки
Рішення Японії від 21 квітня 2026 року не є раптовим розворотом, а фінальною точкою процесу, що тривав більше десяти років. Це відповідь на зростаючий тиск з боку Китаю, ракетні випробування Північної Кореї та виснаження Сполучених Штатів, які не виконують контрактні зобов'язання і змушені просити союзників брати більше відповідальності. Японія активно приймає на себе цю відповідальність, перетворюючись з пасивного спостерігача на активного гравця на світовій арені.
Хоча Японія навряд чи стане новим глобальним донором озброєнь на кшталт США, оскільки десятиліття скорочень виробництва неможливо компенсувати за короткий термін, її поява як нового гравця з потужною промисловою базою вже змінює регіональний баланс сил. Для України опосередкований вплив є значним, оскільки нелетальне обладнання, розвідувальні дані, інвестиції у дронову промисловість та можливий реекспорт через треті країни створюють реальні та ефективні канали підтримки. Те, наскільки швидко Японія конвертує свої можливості у реальний вплив, визначатиме архітектуру безпеки в Індо-Тихоокеанському регіоні на наступне десятиліття.
Читайте також: Японські міністри зміцнюють зв'язки з Україною: підписано меморандуми про співпрацю