Політика на Близькому Сході переживає значні трансформації, зокрема, спостерігається зміна фаз у відносинах США з країнами регіону, зокрема з Іраном та Туреччиною. Це відображається у покращенні відносин між США та Туреччиною, а також між президентами Трампом та Ердоганом. Ці зміни, хоч і пов'язані з особистостями лідерів, мають значні наслідки для безпеки Ізраїлю.
Аналітики вказують на те, що нещодавні переговори між США та Іраном, які тривали 20 днів, завершилися посиленням конфлікту. Незважаючи на переговори, обидві сторони продовжували обстріли. Президент Трамп висловив розчарування поведінкою Ірану, назвавши її неможливою для ведення переговорів через обман. Це призвело до виходу Ірану з переговорів та посилення американських ударів по стратегічних об'єктах на території Ірану та на кордоні з Туркменістаном.
Читайте також: Саміт НАТО перевершив сподівання: Україна здобула ліцензію на виробництво "Patriot" та покращила відносини з сусідами
Зміна ролей та потенційні конфлікти
Іран, незважаючи на очікування, не вдався до грандіозної відповіді на дії США. Натомість, іранські удари спрямовані на Кувейт та Бахрейн, але поки що не на Ізраїль. Це пояснюється кількома факторами: по-перше, Ізраїль не афішує своєї участі в американських операціях, що створює певний стримуючий фактор. По-друге, Іран не бажає повторення ситуації 2017 року, коли обстріл Ізраїлю призвів до жорстоких бомбардувань з боку США. Натомість, Іран може прагнути до компрометації Ізраїлю, спонукаючи його до помилок у Лівані проти Хезболли, щоб потім тиснути на США з вимогою виведення ізраїльських військ з Лівану.
Нова угода між Ізраїлем та Ліваном, підписана у Вашингтоні, також впливає на ситуацію, обмежуючи дії Хезболли та Ірану. Іран та США опинилися у складній ситуації: меморандум між ними вимагає виведення Ізраїлю з Лівану, тоді як угода між Ліваном та Ізраїлем передбачає виведення Ізраїлю лише після роззброєння Хезболли. Це створює невизначеність, а обіцяні Ірану мільярди доларів досі не розморожені, незважаючи на зусилля Катару та Саудівської Аравії.
Туреччина демонструє ознаки перетворення на нову домінанту на Близькому Сході, прагнучи відродити сфери впливу Османської імперії. Президент Ердоган, будучи прагматичним, але ідеологічно налаштованим лідером, робить кроки, що свідчать про амбіції Анкари. Підвищення вартості транзиту кораблів через Босфор та Дарданели на 15% є одним із таких кроків, що підкреслює контроль Туреччини над стратегічно важливими торговими шляхами. Це нагадує боротьбу за транзитні коридори, характерну для XV століття.
Аналітики відзначають, що Туреччина, на відміну від Ірану, інтегрована у світову систему, є членом НАТО і має потужну армію. Це, в поєднанні з амбіціями Ердогана, викликає занепокоєння, особливо враховуючи його заяви про Ізраїль як головну світову проблему. Турецькі ЗМІ, зокрема офіційний телеканал TRT, поширюють антисемітські наративи, що робить Туреччину на передовій медійної війни проти Ізраїлю та євреїв.
Питання щодо військових поставок, зокрема можлива передача Туреччині винищувачів F-35, викликає занепокоєння Ізраїлю, оскільки це може порушити баланс сил у регіоні. Ізраїль прагне підтримувати цей баланс на свою користь, що є питанням виживання. Турецька ж сторона вважає це прагненням Ізраїлю до експансії, згадуючи мрії про «великий Ізраїль» часів царя Соломона, що включає території сусідніх держав та південно-східної Туреччини.
Ізраїль, у відповідь на ці загрози, намагається зміцнити альянси з Грецією та Кіпром для захисту Східного Середземномор'я. Водночас, існує занепокоєння щодо можливого альянсу Туреччини та Єгипту, який може становити пряму військову загрозу для Ізраїлю, з можливими нападами з півдня та півночі. Це враховується при формуванні оборонної стратегії Ізраїлю.
Прогнози та рекомендації
«Відносини між Ізраїлем та Туреччиною можуть бути вирішені дипломатичним шляхом, але при цьому необхідно забезпечити власну безпеку. Існує ймовірність зміни курсу Туреччини в майбутньому, зокрема, через зміну уряду, що може зменшити напруженість. Проте, наразі, військові навчання Туреччини та Єгипту, а також їхні потенційні спільні плани, становлять серйозну стратегічну загрозу для Ізраїлю.» — Дина Леснянська, арабіст.
Незважаючи на складність ситуації, важливо зберігати реалістичний погляд, уникаючи як надмірного песимізму, так і самозаспокоєння. Ізраїль не ігнорує потенційні загрози, включаючи зростаючу роль Туреччини, та вживає заходів для забезпечення безпеки і стабільності в регіоні.
Читайте також: Зеленський та Навроцький обговорили спільні загрози та історичні питання на саміті НАТО