У Великій Британії відбулася зміна прем'єр-міністра, яка стала результатом внутрішньопартійних процесів, а не загальнонаціональних виборів. Кір Стармер, який мав значну парламентську більшість, протягом півтора року втратив довіру виборців, що призвело до поразки партії на місцевих виборах в Уельсі та інших регіонах. Це спонукало його до відставки, відкривши шлях до лідерства в партії та прем'єрства для Енді Бернема.
Енді Бернем, хоч і є досвідченим політиком, раніше не займав вищих посад. Протягом останніх дев'яти років він керував Великим Манчестером як мер, здобувши репутацію завдяки своїм діям під час пандемії COVID-19, коли він відстоював інтереси регіону у протистоянні з урядом. Його шлях до парламенту був несподіваним: один із депутатів звільнив місце в окрузі Майклфілд, що дозволило Бернему виграти довибори та швидко здобути прихильність партії, яка побачила в ньому шанс на порятунок політичної ситуації. 9 липня він здобув значну підтримку від депутатів, що фактично стало його «коронацією».
Читайте також: Україну "покарали" відкриттям одного кластеру ЄС: чому гальмується євроінтеграція
«Манчестеризм»: Децентралізація та економічний розвиток
Своє бачення розвитку країни Бернем окреслив як «Манчестеризм» – програму, спрямовану на передачу влади з Лондона до регіонів. Ключовим елементом є створення другого центру управління країною на півночі, що передбачає розміщення філії офісу прем'єра. Це має на меті забезпечити прийняття рішень на місцях, а не лише централізовано столичними чиновниками. Крім того, програма передбачає пріоритетне надання державних замовлень британським виробникам для стимулювання внутрішньої економіки та створення робочих місць у регіонах, які тривалий час страждали від їх браку. Розглядається також можливість передачі частини повноважень щодо прибуткового податку на регіональний рівень, хоча фінансові аспекти такого кроку залишаються невизначеними.
Масштабна житлова політика та потенційні ризики
Однією з найбільш конкретних обіцянок Бернема є запуск найбільшої програми будівництва муніципального житла з часів Другої світової війни, на яку планується виділити майже 40 мільярдів фунтів. Ідея полягає в тому, щоб надати громадянам житло першочергово, а потім вирішувати інші їхні проблеми. Цей підхід запозичений з фінського досвіду. Однак, існують значні ризики. По-перше, попередній досвід Британії у масовому будівництві житла у 50-60-х роках призвів до появи низькоякісних будівель. По-друге, в країні спостерігається хронічний дефіцит будівельників, що може ускладнити реалізацію проєкту. По-третє, запозичення такої значної суми коштів на тлі високої дохідності британських облігацій може суттєво збільшити бюджетні витрати. Також викликає занепокоєння потенційна можливість повторення ситуації з приватизацією житла за часів Маргарет Тетчер, коли масовий продаж державного житла за пільговими цінами спустошив фонди, що потребує нових значних інвестицій.
Позиція щодо оренди та комунальних послуг
Енді Бернем, маючи досвід мера Манчестера, де він посилював штрафи для недобросовісних орендодавців, демонструє розуміння проблем орендарів. Однак, від прямої обіцянки заморозки орендної плати він утримується, ймовірно, враховуючи негативний досвід Аргентини, де подібна політика призвела до скорочення пропозиції житла для оренди. Бернем також виступає за посилення громадського контролю над ключовими секторами, такими як вода, енергетика та транспорт. Зокрема, він висловив намір перевести компанію SES Water, яка має значні борги та проблеми з екологічними скидами, під публічне управління. Це ставить питання про те, як держава зможе покрити борги компанії, не вдаючись до підвищення податків.
Податкова політика та реформа нерухомості
Бернем обіцяє не підвищувати класичні податки, такі як прибутковий податок та ПДВ, але планує переглянути неподаткований мінімум та податки для бізнесу, зокрема знизити навантаження на паби, клуби та концертні майданчики. Його податковий план передбачає заміну муніципального податку та мита на купівлю житла на щорічний податок на нерухомість, з вищою ставкою для другого житла, порожніх будинків та іноземних власників. Також обговорюється скасування пільги на податок на приріст капіталу для успадкованого майна. Частина зібраних коштів може бути спрямована на скасування «зелених» надбавок у рахунках за комунальні послуги. Щодо податку на спадщину, розглядається варіант його перетворення на окремий збір для фінансування догляду за літніми людьми, натомість повноцінний податок на багатство вважається не пріоритетом.
Соціальна сфера та зовнішні зв’язки
Система догляду за літніми та хворими, яка перебуває у кризі, стане одним із пріоритетів Бернема. Він також планує активізувати співпрацю з профспілками. Крім того, Бернем має наміри реформувати Палату лордів та підтримати перехід на пропорційне представництво на виборах, що може суттєво змінити політичну систему Великої Британії. Щодо зовнішньої політики, він підтверджує непохитну підтримку України та зберігає курс НАТО. Щодо Європейського Союзу, Бернем вважає негайне повернення помилкою, але в перспективі бачить можливість відновлення зв'язків. Зростання популярності лейбористів під його керівництвом свідчить про певну довіру до нього як до особистості, проте його програма ще потребує підтвердження на практиці.
Економічна реакція та головні виклики
Ринки відреагували на заяви Бернема коливаннями. Спочатку фунт стерлінгів падав, а дохідність облігацій зростала, що свідчить про побоювання інвесторів щодо лівого курсу та збільшення боргу. Однак, після прив'язки програми до фіскальних правил, ситуація дещо стабілізувалася. Головний виклик для Бернема полягає в балансуванні між амбітними соціальними обіцянками, потребою у значних оборонних витратах (у світлі нових зобов'язань у НАТО) та обіцянкою не підвищувати податки. Реалізація всіх пунктів програми одночасно видається майже неможливою, що змусить уряд обирати між обороною та соціальною сферою.
Читайте також: Чи готується Путін до більшої війни: аналіз експертів