Питання непропорційно високих пенсій для окремих категорій громадян, зокрема прокурорів та суддів, залишається гострою проблемою для українського суспільства. На фоні пенсій, що сягають 300 тисяч гривень на місяць, тисячі українців отримують менше мінімальної пенсії, а середня пенсія по країні ледь перевищує 3 тисячі гривень. Ця колосальна різниця, що фінансується з державного бюджету, викликає обурення та вимагає вирішення.
Прикладом такої непропорційності є прокурор Дмитро Козак, якому трохи більше 30 років, але він вже є пенсіонером із виплатою 156 тисяч гривень на місяць. Більше того, він знову подав позов для збільшення цієї суми. Подібні випадки непоодинокі: екс-очільник спецпрокуратури Ізотов отримує 290 тисяч гривень, а Сахванова – 250 тисяч. Ситуація з суддями ще більш вражаюча, де середня пенсія сягала 390 тисяч гривень. Загалом, понад 31,5 тисячі прокурорів і суддів масово оскаржують у судах свої виплати, повертаючи старі, значно вищі, ніж нинішні, пенсії.
Читайте також: Чому Черчилль програв вибори одразу після перемоги у Другій світовій війні
Шлях законопроєкту: від реєстрації до блокування
Для вирішення цієї проблеми у грудні 2024 року у Верховній Раді був зареєстрований законопроєкт, який пропонував, щоб прокурор отримував пенсію за вислуги років лише після звільнення з посади, виключаючи можливість одночасного перебування на службі та отримання спецпенсії. Цей законопроєкт, підтриманий значною кількістю народних депутатів, пройшов перше читання у березні 2025 року, отримавши 239 голосів, але не вистачило трьох голосів для ухвалення. Повторне голосування у квітні того ж року було успішним: 239 депутатів підтримали законопроєкт за основу. Після цього, 30 червня 2025 року, профільний комітет соціальної політики рекомендував його до другого читання та в цілому, що означає його готовність до винесення в зал для остаточного голосування.
Проте, з того часу минув вже більше року, а законопроєкт залишається заблокованим. Голова комітету Галина Тертякова підтвердила, що з боку комітету проблем немає, але законопроєкт не виноситься на порядок денний погоджувальною радою, де обговорюється розклад засідань. Це створює враження цілеспрямованого блокування, як з боку прокурорської та суддівської спільноти, так і певних депутатів, які, попри публічну підтримку, фактично перешкоджають його прийняттю.
Хто і чому блокує рішення?
Основною перешкодою для ухвалення законопроєкту є позиція Офісу Генерального прокурора та народних депутатів, які, за даними автора, чинять опір. Офіс Генпрокурора звернувся до соціального комітету з листом, в якому стверджує, що законопроєкт порушує принцип юридичної визначеності та призведе до відпливу кадрів. Простіше кажучи, є побоювання, що прокурори звільняться, отримають високі пенсії і займатимуться паралельним бізнесом. З боку Верховної Ради, законопроєкт щотижня подається до погоджувальної ради, але так і не потрапляє до порядку денного для голосування, попри готовність комітету та публічні заяви про підтримку з боку окремих політиків, наприклад, Данила Гетманцева.
«Ця історія про те, як взагалі нараховується в державі пенсія. Тому що у вас немає, ну, у всіх інших громадян різниці по факту з прокурорами. Це, очевидно, достатньо простий механізм нарахування пенсії, вік, стаж, ну, і якісь заслуги. А ця різниця, вона з самого початку полягала лише в одному, що для прокурорів був прийнятий окремий закон, пролобійований і він ще був в минулих скликаннях, яких відповідно ось цю частину, ну, по факту виділили в окрему якусь касту, у яких пенсія може бути значно більше, ніж у вчительки, значно більше, ніж у військового, значно більше, ніж у всіх в країні.» — Ярослав Железняк.
Блокування цього закону означає, що платники податків продовжуватимуть фінансувати високі пенсії для прокурорів та суддів, які виділені в окремий рядок державного бюджету. Незважаючи на те, що процедурно законопроєкт готовий до ухвалення, монобільшість у Верховній Раді, зокрема фракція "Слуга народу", фактично саботує його розгляд. Це створює підозрілу ситуацію, де програють лише звичайні громадяни та державний бюджет.
Шляхи вирішення та заклик до дії
Для подолання цієї ситуації пропонується кілька кроків. По-перше, вимагати від погоджувальної ради оприлюднити причини, чому законопроєкт №20278 постійно не потрапляє до порядку денного, та визначити позицію тих, хто виступає проти. По-друге, скористатися регламентом Верховної Ради, який не дозволяє заблокувати винесення рішення комітету до зали, і народні депутати можуть офіційно звертатися до погоджувальної ради з вимогою розглянути документ. По-третє, необхідно максимально публічно висвітлити цю проблему, показавши, хто саме не голосуватиме за законопроєкт. Це зменшить можливість для лобіювання та недобросовісних маневрів. На народних депутатів покладено завдання витягнути законопроєкт з "шухляди", проголосувати його та переконати колег у необхідності зрівняти пенсійні права всіх громадян, аби уникнути ситуації, коли хтось перебуває "над законом".
Читайте також: Прихована гра Трампа – як допомога Україні посилює позиції США