Музичний ринок Китаю демонструє разючу відмінність від західного: замість швидких поп-, хіп-хоп- та електронних треків, які домінують у чартах Spotify та Billboard, у Китаї та ширшій «китайській сфері» незмінно популярними залишаються виразні балади. Минулого року вони займали дев'ять із десяти перших місць у рейтингу Tencent QQ Music, а в додатку Douyin — сім із десяти. Ця тенденція, що виходить за межі музичних вподобань, відкриває вікно у сприйняття мови, емоцій, краси та міжособистісних зв'язків у китайській культурі.
Головною причиною такого розколу називають мову. Оскільки китайські мови є тональними, їм природно підходять довші фрази, що дають словам простір для дихання. Письмові ієрогліфи містять надзвичайну кількість смислів та літературних алюзій. На відміну від англійської, де склади часто є лише складовими більшого слова, у китайській мові вони мають самостійне значення, що надає їй поетичної щільності. Для відтворення такої глибини англійській мові потрібні довші фрази, а музика має сповільнитися, щоб належним чином оцінити текст.
Читайте також: Кремль і Пекін планують "знищити" Starlink: журналістське розслідування розкриває трирівневий план
Музичні вподобання: «музика верхньої частини тіла» проти «музики нижньої частини тіла»
Експерти розрізняють китайську та західну музичні естетики. Алекс Таггарт, який допомагає західним артистам виходити на китайський ринок, описує китайський мейнстрім як «музику верхньої частини тіла», що асоціюється з мелодією та текстом. Натомість західна музика — це «музика нижньої частини тіла» з виразним грувом, під яку рухаються стегнами.
Комп’ютерний аналіз 8 562 пісень на NetEase Cloud Music показав, що з 2011 по 2024 рік домінуючими емоційними реєстрами були «сумні та пригнічені» (29,4 %), «спокійні та розслаблені» (19,5 %) та «відверті й ліричні» (18,1 %), тоді як «пристрасні та бадьорі» становили лише 4,1 %.
Ця тенденція підтверджується на живих концертах, де більшість пісень не перевищує 90 ударів на хвилину. Особливістю китайської музичної екосистеми є індустрія караоке (KTV) вартістю 86,3 млрд юанів (12,8 млрд доларів). Це основний спосіб споживання музики, який вимагає пісень, придатних для співу, а не танців.
Глибина текстів і поетичні традиції
На відміну від західної музики, яка зосередилася на «гачках» — мелодіях, що «застрягають у голові», китайська музика зберегла глибину текстів. Автори, як-от Вінсент Фанг, пишуть багатошарові, літературні тексти, які навіть використовуються для вступних іспитів до університетів. Порівнюючи з англійськими кліше, його тексти, як-от «Хризантеми зів’яли, смуток вкриває землю, твоя посмішка вже пожовкла», передають емоції з більшою витонченістю.
Лін Сі, ще один плідний автор, написав понад 3000 пісень, часто просякнутих буддизмом роздумів про кохання та втрату, що походять від поезії династії Сун. Вайман Вонг додав жанру сучасного, урбаністичного звучання своїми гострими зізнаннями. У Китаї автор текстів може бути не менш значущим хедлайнером, ніж сам співак.
«Це не так, що у нас немає Боба Ділана та Леонарда Коена. Але балада — це чудовий спосіб продемонструвати тексти пісень, вокальні здібності та мелодію — ті речі, на які, як правило, звертає увагу китайська музична культура.» — Алекс Таггарт.
Культурні коди та філософські традиції
Крістофер Чак, композитор і психолог, зазначає, що китайські балади несуть глибший конфуціанський зміст. Якщо західна музика наголошує на емоційному самовираженні, то китайська поп-музика спонукає слухачів до роздумів, з’єднуючи людей для більш глибокого осмислення, а не екстремальних емоцій. Це відчуття рівноваги проявляється у пентатонічній гамі, яка створює більш плавне та гармонійне звучання.
Ця схильність до стриманості, де емоційні нюанси мають більше значення, ніж вокальні феєрверки, пронизує значну частину китайської поп-музики. Навіть такі зірки, як Фей Вонг з її холодною та ефірною манерою виконання, чи Джей Чоу з його носовим шепотом, зачаровують аудиторію стилями, що кидають виклик західним очікуванням. Така естетика, що походить із глибоких філософських традицій, як-от дзен-буддизм і даосизм, де найглибші істини криються в невимовленому, дозволяє китайським балада зачіпати найглибші струни душі через тиху, внутрішню зміну емоційного розуміння.
Для сторонніх ця чутливість може бути складною для освоєння. Південноафриканська співачка Міхі Матшингана, яка виступає в Макао, місяцями вивчала китайські пісні, щоб адаптувати свою вокальну техніку. Вона пом’якшила свою природну силу голосу, щоб передати стриману внутрішню глибину китайських балад, де напруга висить у повітрі, спокійна на поверхні, але бурхлива під нею. Це протистояння розкриває ширшу естетику стриманості, що наповнює енергією фільми, як-от «Настрій для кохання» Вонга Кар-Вая, де кожен уникнутий дотик і відвернений погляд підсилює невимовні «а що якби».
Читайте також: Tesla проти BYD: хто здобуде пальму першості на ринку електромобілів?