Нещодавній візит Володимира Путіна до Пекіна, де він зустрівся з лідером Китаю Сі Цзіньпіном, виявив кардинальну зміну в їхніх відносинах. Росія, яка ще недавно прагнула позиціонувати себе як одного з ключових світових гравців, перетворилася на молодшого партнера, що випрошує угоди, зокрема, щодо газопроводу «Сила Сибіру-2». Китай, натомість, демонструє зростаючу гегемонію, приймаючи російського президента не як рівного, а як васала.
За даними The Wall Street Journal, Путін, який колись вважався взірцем для Сі Цзіньпіна, тепер шукає заміну в московських елітах. Ця ситуація підкреслює глибоку залежність Росії від Китаю, що особливо яскраво проявилося під час переговорів щодо газу, де Москва виявилася неспроможною домовитися про вигідні умови, навіть опинившись перед перспективою доплачувати за власний газопровід.
Читайте також: «Чорна іронія долі»: Смерть сенатора Грема прискорила ухвалення ключових санкцій проти РФ
Зміна ролей: Від взірця до прохача
Ще у 2013 році, на початку свого правління, Сі Цзіньпін називав Путіна своїм взірцем. Тоді він захоплювався тим, як російський лідер міг брати участь у переговорах з найвпливовішими політиками світу, незважаючи на економічну залежність Росії від нафти та газу. Однак, минуло трохи більше десятиліття, і ситуація докорінно змінилася. Путін став прохачем, якого в Пекіні ввічливо вислухали, але не надали жодних конкретних поступок щодо ключового проєкту «Сила Сибіру-2».
Німецький бізнесмен Йорг Вудки влучно описав візит Путіна, зазначивши, що Сі прийняв його «як імператор приймає гостя у своєму замку і відіслав його назад». Хоча візит супроводжувався офіційними заходами, такими як червона доріжка та почесна варта, по суті, жодних важливих угод, особливо щодо газопроводу, підписано не було. Китайці погодилися купувати російський газ, але за ціною, що значно нижча за ринкову, фактично вимагаючи від Москви доплачувати за будівництво нової труби.
Економічна залежність та перерозподіл впливу
Цифри свідчать про стрімке зростання залежності Росії від Китаю. Якщо у 2003 році частка Китаю в російській торгівлі становила лише десяту частину, з Європою як головним партнером, то сьогодні на Китай припадає 40% товарообігу, забезпечуючи майже третину валютної виручки від експорту. Це кардинально відрізняється від ситуації з Китаєм, для якого Росія становить менш ніж 4% торгівлі.
Війна в Україні прискорила цей процес. Після 2022 року торгівля між країнами подвоїлася, переважно за рахунок заповнення Росією ніш, залишених західними компаніями. Китайські товари, від автомобілів до продуктів харчування, заполонили російський ринок, витісняючи місцевих виробників. Кремль навіть змушений запроваджувати мита, щоб захистити залишки власної промисловості.
Китай активно підтримує російську воєнну економіку, купуючи нафту зі значними знижками, постачаючи компоненти для озброєнь та надаючи фінансові канали для обходу санкцій. За чотири роки лише на знижках на нафту Пекін заощадив близько 12 мільярдів доларів.
Стратегічні інтереси Китаю та майбутнє Росії
Аналітики вважають, що Китай навряд чи поспішатиме з підписанням «Сила Сибіру-2». Газу в світі достатньо, а пік імпорту Китай планує досягти лише до середини 2030-х років. Це дозволяє Пекіну щороку торгуватися за вигідніші умови, замість того, щоб зв'язувати себе довгостроковими контрактами.
Історично, як показав приклад 1950 року, коли радянські плакати зображали Сталіна вищим за Мао Цзедуна, Кремль завжди прагнув домінувати. Однак, сучасне китайське телебачення показує Путіна поруч із величезним портретом Сі, який ніби вивищується над ним, а Путін дивиться вгору. Ролі помінялися.
Крім того, зближення Росії з Північною Кореєю викликає занепокоєння Пекіна, адже Пхеньян завжди був у сфері впливу Китаю. Візит Сі Цзіньпіна до Пхеньяна вперше за багато років мав на меті нагадати, хто є головним покровителем.
Китай має потенціал перетворити Росію на «велетенський Лаос або Пакистан» — країну, залежну від могутнього сусіда, що втратила власну суб'єктність. Путін, який мріяв про імперію, яку боятимуться, тепер став сировинним придатком, що продає ресурси дешевше за ринок.
Сувора справедливість для України
Для українців ця ситуація є проявом суворої справедливості. Війна, розпочата Росією для демонстрації своєї величі, фактично загнала її під п'яту Китаю. Кожен знищений український танк чи ракета, спрямована на українські міста, наближала той день, коли Путін опиниться в ролі прохача в Пекіні. Він прагнув бути другим полюсом світу, а став лише «запасним колесом чужого воза».
Імперії рідко падають раптово; частіше вони повільно втрачають вагу, поступаються дрібницями і прокидаються молодшими партнерами. Росія проходить цей шлях просто зараз. Чим довше триває війна, тим глибше вона занурюється в прірву, з якої вже не вибратися. Завдання України — не дати Росії вибратися, доки вона остаточно не розсиплеться.
Читайте також: Уряд ШмигаляForever: Звільнення Свириденко та невизначеність у Кабміні напередодні кадрових ротацій