Через п'ять років після поспішного виходу американських військ з Афганістану, Китайська Народна Республіка бачить у цій країні значний інвестиційний потенціал. Попри санкції та дипломатичний бойкот з боку західного світу, Пекін залишив своє посольство відкритим і став одним із перших, хто фактично нормалізував відносини з рухом "Талібан". Головний інтерес Китаю зосереджений у провінції Лагар, де розташоване родовище Месайнак – друге за величиною нерозроблене родовище міді у світі, ресурси якого оцінюються у 100 мільярдів доларів. Китай готовий працювати з "Талібаном", проте угода не позбавлена складнощів.
Для Китаю пріоритетом є власна безпека. Пекін стурбований можливістю того, що нестабільний Афганістан може стати притулком для радикальних уйгурських угруповань, які становлять загрозу для китайської провінції Сіньцзян. Дипломатична підтримка та обіцянки включити Афганістан до мегапроєкту "Один пояс – один шлях" є своєрідною "наживкою" в обмін на гарантії безпеки від "Талібану". Китай діє обережно, уникаючи значних безповоротних інвестицій і натомість тестуючи режим на адекватність. Водночас, на півночі країни китайська компанія вже три роки успішно видобуває нафту за спрощеною схемою, отримуючи швидкий прибуток без значних витрат на інфраструктуру.
Читайте також: Китай будує макети американських кораблів і баз для тренування ракетних ударів
Стратегія Китаю: економічні інтереси та безпекові гарантії
У травні поточного року "Талібан" підписав угоду з азербайджанською компанією Rifг Group щодо розробки золотої шахти в Кендузі з високою роялті. Це свідчить про готовність Афганістану співпрацювати з різними країнами, однак Китай прагне зберегти контроль над ключовими ресурсами, зокрема, родовищем Месайнак.
Історія угоди щодо Месайнак – це приклад тиску китайського державного капіталу на бідніші країни. Китайський консорціум MCC отримав 30-річну концесію на родовище ще у 2008 році від прозахідного уряду. Після приходу "Талібану" до влади, Китай, посилаючись на атаки бойовиків та археологічні знахідки, саботував роботи та вимагав перегляду умов. Консорціум відмовився від старих обіцянок збудувати залізницю та електростанцію, знизив ставку роялті та зобов'язав "Талібан" безкоштовно охороняти китайських фахівців. Для "Талібану", чий бюджет обмежений санкціями, проєкт виживання, який може збільшити державні доходи на 17%, став пріоритетом. Колишні учасники терактів на руднику тепер виступають охоронцями китайського капіталу, навіть обіцяючи побудувати міжнародний аеропорт. Проте реальність не виправдовує очікувань Кабула, оскільки значна техніка та інфраструктурні проєкти досі не з'явилися, а Китай підтримує "мінімальну присутність" на родовищі.
Культурна та екологічна загроза
Месайнак – це не лише величезне родовище міді, але й унікальний археологічний комплекс площею 400 000 м², що належить до часів Кошаньського царства, де переплелися елліністична та індійська культури. Тут виявлено численні буддистські храми, монастирі, фортеці, сотні глиняних статуй та древні плавильні майстерні. Початковий план Китаю передбачав відкритий видобуток, але під тиском міжнародної спільноти та "Талібану" було вирішено перейти до підземного методу. Міжнародні експерти попереджають, що підземний видобуток може знищити тендітні буддистські споруди через вібрації та прорізання культурних шарів епохи бронзи. Оголені археологічні пам'ятки руйнуються від погодних умов, а спроби консервації, як-от від швейцарського фонду Аліф, є недостатніми.
Видобуток міді також несе серйозні екологічні ризики. Рудник розташований над основними підземними водоносними горизонтами провінції Лагар. Промислове вилуговування може призвести до висушування або отруєння джерел питної води хімікатами. Кожна тонна видобутої міді супроводжуватиметься утворенням 200 мільйонів тонн високотоксичних шлаків, які потраплять у річку Лагар, що забезпечує водою понад половину населення Кабула. Без незалежного екологічного контролю китайський консорціум має повний карт-бланш на створення екологічної катастрофи.
Гуманітарна ціна проєкту також висока. Мешканців семи навколишніх сіл було депортовано з обіцянками компенсацій, але на практиці сотні людей втратили свої домівки. Міжнародні спостерігачі стикаються з блокуванням при перевірці виплат. Таким чином, Месайнак стає символом глобального суперництва за ресурси, де Китай прагне витіснити західні компанії та утримати стратегічний контроль над сировинною базою. Скориставшись вакуумом, створеним санкціями, Пекін усуває конкурентів, тоді як Афганістан, з 90% населення, що голодує, змушений йти на поступки Китаю. Ціною виживання країни стає знищення культурної спадщини та перетворення на сировинний придаток.
Читайте також: Нерівний союз: Чому інтереси Китаю та Росії розходяться, роблячи Москву васалом Пекіна