Європейський Союз заблокував відкриття третього переговорного кластера для Сербії, яка є давньою кандидаткою на вступ до ЄС. Рішення ухвалили вісім країн-членів у відповідь на антидемократичні дії сербської влади, зокрема на спроби підпорядкувати судову та прокурорську системи політичному контролю. Ця ситуація стала показовою для України, яка також стикалася з атаками на свої антикорупційні інституції.
Сербський президент Олександр Вучич, якого вважають головним ініціатором цих змін, до останнього намагався зберегти антиреформи. Однак, під тиском ЄС та замороження 1,5 мільярда євро безповоротної допомоги, Белград був змушений піти на поступки, скасувавши ключові положення скандального законодавства. Проте, навіть після скасування, держави-члени ЄС відмовилися відкривати переговорний кластер, демонструючи чітку позицію щодо верховенства права.
Атака на правосуддя та її наслідки
Атака на незалежність правосуддя в Сербії розпочалася наприкінці минулого року. Законопроєкт, поданий депутатом Углешею Мрдічем, передбачав повне підпорядкування прокурорської системи чинній владі. У грудні його ухвалили у першому читанні, а вже в січні закон був затверджений у цілому, що фактично перетворило Сербію на державу з повністю підконтрольною судовою вертикаллю. Зокрема, зміни стосувалися наступних аспектів:
- Генпрокурорка та її повноваження: Генеральна прокурорка, яка вважалася неслухняною президенту Вучичу, була позбавлена частини повноважень, зокрема щодо призначення прокурорів.
- Прокуратура з організованої злочинності (ТОК): Спеціалізована прокуратура ТОК, що розслідувала масштабні зловживання влади та корупцію, була підпорядкована прокуратурі Белграда, контрольованій владою.
- Ліквідація прокуратури з хай-тек злочинів: Прокуратуру, що займалася високотехнологічними злочинами, включаючи хейтспіч та підбурювання у соцмережах, яка переслідувала активістів, було вирішено ліквідувати, створивши натомість підконтрольний відділ.
- Контроль судової системи: Зміни стосувалися також поділу юрисдикції у судовій вертикалі та організації суддів у Белграді, спрямовані на повний контроль над судовою системою.
Після ухвалення цих законів у січні Єврокомісія та окремі країни-члени ЄС висловили рішуче обурення. Протести громадянського суспільства та міжнародний тиск не змогли одразу змінити ситуацію. Лише у червні, через п'ять місяців дії антиреформи, Сербія остаточно скасувала спірні положення, звертаючись за порадами до Венеційської комісії, яка підтвердила необхідність їх скасування.
Урок для України: Різні шляхи до Європи
Ця сербська історія має значні паралелі з подіями в Україні, де у липні минулого року також відбулася спроба атаки на антикорупційні інституції. Проте, на відміну від Сербії, в Україні тиск вулиці та швидка реакція міжнародних партнерів змусили владу відкотити антиреформи протягом тижня, а політичне рішення було ухвалено за три дні. Це підкреслює силу громадянського суспільства та важливість проєвропейської орієнтації влади в Україні, де протести активно діють як механізм впливу на рішення уряду.
У Сербії ж, незважаючи на вуличні протести та замороження Європою 1,5 мільярда євро допомоги, влада на чолі з Вучичем п'ять місяців чинила опір. Зрештою, комплексний тиск, включно з втратою підтримки з боку європейського лобіста Угорщини в особі Віктора Орбана, змусив Белград дати «задній хід». Однак, хоч антиреформи були скасовані, держави-члени ЄС відмовилися відкривати переговорний кластер, що свідчить про глибоку недовіру.
Розкол в ЄС: Комісія проти держав-членів
Сербський кейс також виявив розбіжності всередині Євросоюзу. Європейська Комісія виявилася більш готовою до компромісів, сигналізуючи про можливе відновлення співпраці після скасування законів. Однак ряд держав-членів, зокрема Нідерланди, Бельгія, балтійські країни та Швеція, зайняли принципову позицію, наполягаючи на тому, що Сербія не готова до подальшого руху до ЄС. Навіть великі країни, такі як Німеччина та Франція, які були готові «пробачити» Сербії для збереження імпульсу розширення, не змогли переконати своїх партнерів.
Ця ситуація є важливим уроком для України. Навіть позитивні сигнали з Брюсселя про статус «чемпіона реформ» не гарантують прогресу, оскільки остаточне рішення про розширення ухвалюють держави-члени. Приклад Угорщини, яка блокує відкриття інших переговорних кластерів для України з інших причин, яскраво демонструє, що вето однієї країни може заблокувати весь процес, незалежно від прогресу у реформах.
Сербський «третій шлях» та майбутнє інтеграції
Замороження європейської інтеграції Сербії, схоже, використовується Олександром Вучичем як привід для переорієнтації зовнішньої політики країни. Він заявляє про пріоритетність відносин зі США (зокрема з адміністрацією Трампа), Китаєм та Росією. Сербія залишається єдиною країною-кандидатом в ЄС, яка не запровадила антиросійські санкції, хоча при цьому здійснює непрямі поставки зброї Україні. Це свідчить про спроби Сербії знайти «третій шлях», який є неприйнятним для України.
Окрім атак на судову систему, в Сербії тривають також атаки на активістів та свободу слова, хоча були зроблені певні кроки для зниження тиску на міжнародні медіа. Ця комплексна ситуація свідчить, що Сербія віддаляється від європейських цінностей, ризикуючи отримати статус «балканської Туреччини» із замороженим на довгі роки вступом до ЄС. Україні слід уважно вивчати ці уроки, аби не повторити помилок інших і зберегти чіткий вектор європейської інтеграції.