В Україні розроблено амбітну реформу системи грошового забезпечення військових, яка передбачає суттєве підвищення виплат. Заплановані зміни включають: 170 000 гривень на місяць за наступ на лінії зіткнення, 100 000 гривень за участь у боях, 40 000 гривень за кожен день звільнення позицій, 15 000 гривень за кожного знищеного окупанта в ближньому бою, а також щомісячну доплату до 30 000 гривень мінімального грошового забезпечення. Однак, реалізація цієї реформи натикається на серйозну перешкоду – відсутність необхідних коштів у державному бюджеті.
За попередніми оцінками, загальна вартість реформи до кінця поточного року може становити від 107,7 до 170 мільярдів гривень. Ці кошти не були передбачені при затвердженні бюджету, а їх автори, включно з колишнім міністром цифрової трансформації Михайлом Федоровим, вже залишили свої посади. Парламент, який має затвердити зміни до бюджету для пошуку фінансування, перебуває на канікулах, що створює невизначеність щодо майбутнього реформи. Ярослав Железняк, перший заступник голови фінансового комітету, висловлює занепокоєння щодо цієї ситуації, наголошуючи на необхідності спрямування ресурсів на підвищення зарплат військовим.
Суть запропонованої реформи та її критика
Проект реформи, який планувалося запровадити на два роки, мав на меті змінити систему оплати праці військовослужбовців. Хоча конкретні параметри змін критикувалися, основна мета – підвищення зарплат – була загальновизнаною. Запланована нова сітка виплат включає: 100 000 грн за участь у бойових діях, 170 000 грн за наступ на лінії зіткнення або на окупованих територіях, 70 000 грн для тих, хто працює на відстані до ротного опорного пункту, 40 000 грн за день наступу та звільнення позицій, 20 000 грн за день повернення втрачених, 10 000 грн щомісячної доплати для мінімального забезпечення до 30 000 грн, а також винагороду за полонених та знищеного противника. Критики зазначають, що з моменту останнього перегляду виплат у лютому 2023 року (коли було скасовано надбавку 30 000 грн та піднято мінімалку з 13 до 20 000 грн), реальна вартість життя зросла, роблячи поточні виплати недостатніми.
Фінансові аспекти та пошук коштів
Реалізація реформи до кінця року потребує від 107,7 до 170 мільярдів гривень. Хоча у червні бюджет було збільшено на 1,5 трильйона гривень, ці кошти не врахували потреби цієї реформи. Першочергово, Міністерство фінансів та Міністерство оборони повідомляли, що бюджет не передбачає конкретних видатків на зазначені зміни. За оцінками, для покриття поточних витрат та нової реформи бюджет загалом потребує збільшення на 200-250 мільярдів гривень. Потенційними джерелами фінансування розглядалися кредит ЄС (90 млрд євро), приватизація та економія в Міноборони. Однак, використання кредиту ЄС обмежене, приватизація може не дати потрібної суми, а економія через перехід на тендерні закупівлі, за попередніми даними, може бути скасована через кадрові зміни.
Ризики та можливі наслідки
Ситуація характеризується як «класика хаосу державного управління»: з одного боку, є обіцянки та заяви, з іншого – відсутність коштів у бюджеті. Існує значний ризик, що новий міністр оборони може переглянути пріоритети та скасувати реформу. Обіцянки без закріплення в бюджеті розглядаються як «прес-реліз», а не гарантія виплат, що негативно впливає на мотивацію військових. Крім того, відсутність адекватної уваги до зарплат військових може бути розцінена як неповага з боку політиків. Навіть для забезпечення виплат за чинними ставками може бракувати коштів, що ставить під загрозу фінансування армії не лише цього року, але й наступних.
Шляхи вирішення проблеми
- Вимога до уряду: Вимагати від уряду подання змін до бюджету, починаючи з першого пленарного тижня після канікул (18 серпня), із чітким рядком на 107 млрд грн для реформи виплат, або з визначенням інших джерел наповнення.
- Включення до проекту бюджету: Забезпечити, щоб у проекті бюджету, який подається до 15 вересня, були закладені достатні кошти на зарплати армії на весь рік, аби уникнути багаторазових змін бюджету.
- Моніторинг та розголос: Повернутися до цієї теми у відео у вересні, щоб прозвітувати, хто блокує реформу, а хто допомагає у її реалізації.