Українські правоохоронні органи відзвітували про масштабну операцію, в результаті якої було закрито 94 кол-центри, проведено 411 обшуків та вилучено значну суму готівки – близько 2 мільйонів доларів, а також золото та предмети розкоші. Ці дані були представлені як свідчення ефективної боротьби з нелегальною діяльністю. Однак, така картина може бути лише візуальним відображенням, що використовується для створення враження про успішну роботу правоохоронців.
Реальні масштаби проблеми значно більші. Згідно з міжнародними дослідженнями, в Україні функціонує близько тисячі кол-центрів, а можливо й більше, враховуючи дані за минулий рік. Закриття лише 94 з них, тобто приблизно 9%, не можна вважати значною перемогою. Хоча сам факт закриття нелегальних установ є позитивним, ключовим питанням залишається доля решти дев'яти сотень кол-центрів.
Кол-центри як нова реальність української політики та економіки
Кол-центри стали значною частиною українського бізнес-ландшафту, зокрема у сфері правоохоронних органів, де на цій індустрії «кормиться» значна кількість осіб. За останній час ця тема тричі згадувалася у контексті економіки та антикорупції: підозра щодо Ткаченка, розслідування щодо великих кол-центрів біля Монако, пов'язаних із замахом на українського олігарха, та міжнародне дослідження, що оцінювало кількість таких установ в Україні щонайменше в тисячу.
За оцінками міжнародних звітів, ця шахрайська індустрія генерує близько 1 мільярда доларів на місяць. Деякі кол-центри можуть заробляти до 3 мільйонів доларів на місяць, що за прибутками часто перевершує наркоторгівлю. За оцінками того ж дослідження, в офісах цих кол-центрів працює близько 60 тисяч українців, що становить приблизно дві третини від усього легального банківського сектору країни. Вилучені 100 мільйонів гривень збитків, завданих потерпілим, виглядають мізерними на тлі щомісячного обороту в 1 мільярд доларів.
Відповідь президента та питання до правоохоронців
Журналіст Михайло Ткач у 2023 році ставив питання президенту щодо боротьби з кол-центрами. Тоді глава держави не дав чіткої відповіді на питання про те, як держава може досягти перемоги, не поборовши цю індустрію. Президент наголосив на важливості роботи команди, боротьби з корупцією, ухваленні антикорупційних реформ, які відкривають фінансову допомогу від партнерів. Він також визнав, що окремі державні службовці та депутати не завжди є моральними авторитетами, але зазначив, що не може їх просто розпустити через воєнний стан.
Після презентації результатів операції виникає низка ключових питань до правоохоронців. По-перше, скільки з 26 підозрюваних є організаторами, а не операторами кол-центрів, які отримують відносно невеликі зарплати. По-друге, хто з правоохоронців «кришував» ці установи, які продовжували працювати. По-третє, що буде з вилученими коштами, адже 2 мільйони доларів – це, ймовірно, оборот одного кол-центру, і є питання щодо їх легалізації. По-четверте, які концептуальні кроки планується здійснити для боротьби з цією проблемою, окрім обшуків, зокрема, щодо закриття реклами та притягнення до відповідальності орендодавців приміщень.
«Якщо ми не побачимо подальшого продовження цієї історії, це не сильно відрізнятиметься від того, що намагався зробити Ткаченко, коли це був просто перерозподіл на ринку. Я переконаний, що правоохоронці дивляться, і я обов’язково прослідкую, що відбувається біля мого будинку. Я запишу відео і покажу, як ця нестримна боротьба з кол-центрами відбувається за кілька кілометрів від головних будівель ваших структур.» — Ярослав Железняк.
Реальна боротьба з кол-центрами буде видимою тоді, коли власники дорогих автівок та розкішних аксесуарів, чиї статки набуті незаконним шляхом, почнуть шукати шляхи пояснення походження свого майна. До того часу, як закриття 3% кол-центрів, так і інші показові операції, викликають сумніви щодо їхньої справжньої ефективності та перетворюються на боротьбу за перерозподіл сфер впливу.