Іран, замість досягнення мирних домовленостей, готується до масштабної ескалації конфлікту, використовуючи період переговорів для зміцнення власного військового потенціалу. Це стало несподіванкою для Дональда Трампа та його адміністрації, які сподівалися на деескалацію та завершення війни. Натомість, Тегеран наростив виробництво ракет і дронів, зміцнив Корпус вартових ісламської революції (КВІР) та розширив поле бою, атакувавши кораблі в Ормузькій протоці та Червоному морі. Аналітики зазначають, що це свідчить про глибоку прірву у сприйнятті війни та стратегії між Вашингтоном та Тегераном, і, ймовірно, унеможливить досягнення стійкої угоди про припинення конфлікту найближчим часом.
За даними чиновників та розвідувальних звітів, іранське керівництво, дотримуючись жорсткої лінії, розробило власний план, який передбачає підготовку до масштабнішої боротьби, а не покладання на переговори. Цей план включає передачу більшого контролю над армією до КВІР, призначення на ключові посади ветеранів війни, розширення внутрішньої контррозвідки та нарощування виробництва ударних засобів. Арабські розвідники зібрали докази, зокрема перехоплені повідомлення, які підтверджують стратегічний зсув Тегерана в бік підготовки до розширення війни та підвищення витрат для США. Налякавши слабші країни Перської затоки, іранські лідери дедалі частіше говорять про наступальні операції на території ворога, прагнучи завдати достатніх збитків, аби уникнути повторення минулорічних атак.
Розбіжності у сприйнятті та стратегії: помилка Трампа
Підписання меморандуму про взаєморозуміння з Іраном 17 червня, яке, на думку адміністрації Трампа, мало дозволити знову відкрити Ормузьку протоку та розпочати завершення війни, виявилося глибокою помилкою. Натомість, іранські лідери розцінили це як спробу США та Ізраїлю зняти тиск з економіки та виграти час для більш масштабного нападу. Поки американські дипломати заручалися підтримкою угоди, Тегеран концентрувався на зміцненні своїх військових можливостей. Це призвело до несподіваних для США атак на кораблі, які супроводжувалися через протоку, посилення контролю над Ормузькою протокою та розширення поля бою до Червоного моря.
Іран проводив двовекторну політику: поки дипломати домагалися мирної угоди, лідери силових структур готували армію до розширеної конфронтації. Революційна гвардія скористалася затишшям, щоб закласти основу для співпраці з союзними угрупованнями в регіоні, зокрема в Іраку, Ємені та Лівані. Розвіддані свідчать про те, що КВІР відправляла командирів до Ємену для планування посилення протистояння з Саудівською Аравією та надавала єменським бойовикам розвіддані та списки цілей. Результатом стали загострення бойових дій наприкінці липня, атаки на саудівські порти та енергетичні об'єкти, а також погрози державам Перської затоки знищити їхні енергетичні об'єкти.
Ескалація конфлікту та нарощування військового потенціалу
Іран посилив свої атаки на американські війська, випустивши балістичні ракети по Йорданії, що призвело до загибелі американських військовослужбовців. Спостерігаючи за масштабами атак та точністю іранських ракет, чиновники в Перській затоці висловили занепокоєння. Бойові дії тривали й у серпні: Іран завдав ударів по шести кораблях Об’єднаних Арабських Еміратів, які намагалися пройти через Ормузьку протоку. Представники КВІР заявили про посилення можливостей, прискорення виробництва ракет та підвищення їхньої точності. Верховний лідер Ірану Хаменеї готував сили до більш агресивних дій, призначивши ключових керівників для управління реорганізованими військовими та репресивними структурами. Новий головнокомандувач КВІР Ахмад Вахіді отримав доручення проводити "потужні наступальні операції проти ворога".
Революційна гвардія розробила нові плани подальшої ескалації, включаючи превентивні удари. Серед варіантів — саботаж інтернет-кабелів у Перській затоці, створення політичних заворушень у країнах із шиїтськими громадами, таких як Кувейт і Бахрейн, а також, можливо, наземні операції в Кувейті. Ці ризики серйозно сприймаються, адже Кувейт затримав шістьох бійців КВІР, які висадилися на кувейтському острові. Хоча оцінити масштаби збитків, завданих США та Ізраїлем потенціалу КВІР, досі важко, очевидно, що організація не зазнала поразки й не була стримана, а її контроль над Ормузькою протокою зміцнив її регіональні позиції.
Прогноз та наслідки: невизначене майбутнє
Посередники у переговорах повідомили, що іранські дипломати домовилися з Оманом про створення та контроль маршрутів через Ормуз, що мало б призвести до поступового відновлення руху в протоці. Однак ці зусилля були заблоковані Революційною гвардією, яка знову почала атакувати судна. Іранські лідери глибоко скептично ставляться до мотивів Трампа і переходять до економіки виживання, спрямованої на те, щоб протриматися. Люди, наближені до переговірників, попереджають, що мирні переговори можуть виявитися лише перервою перед новим конфліктом, а іранський народ має "багато незавершених справ із Трампом".
«Іранський народ ще має багато незавершених справ із Трампом. Іран готовий до великого протистояння.» — Мехді Мохаммаді, стратегічний радник головного іранського переговірника.