Ситуація з безпекою українців викликає серйозне занепокоєння: люди змушені поспіхом займати місця в метрополітені ще до офіційних оголошень про небезпеку. Це підкреслює гостру проблему браку належних укриттів у містах України, особливо на п'ятому році повномасштабної війни. Мільярди гривень, виділені з бюджету на забезпечення безпеки, значною мірою не досягають своєї мети, залишаючи громадян у вразливому становищі.
Багато українців, зокрема мешканці Києва, не мають поблизу доступних та безпечних укриттів. Навіть паркінги та інші найпростіші споруди не завжди відповідають вимогам безпеки. У прифронтових регіонах ця проблема стоїть ще гостріше, однак після посилення балістичних обстрілів актуальність питання зросла і для столиці. Статистика свідчить, що більшість наявних сховищ – це звичайні підвали житлових будинків, шкіл та лікарень, які можуть захистити лише від уламків та вибухової хвилі, але не від прямого влучання.
Жахлива статистика та фінансова непрозорість
За даними ДСНС, за весь час повномасштабного вторгнення в Києві з'явилося лише 50 нових укриттів, у Харкові – 35, а в Одесі – жодного. Ці цифри разюче контрастують із обсягами фінансування, виділеними на забезпечення безпеки. Зокрема, у Києві минулого року планували витратити 750 мільйонів гривень на мобільні укриття, але фактично використали лише 30 мільйонів. Решта коштів не була освоєна, зокрема через бездіяльність або бюрократичні перепони. Деякі районні адміністрації Києва взагалі не витратили виділені кошти, посилаючись на пізнє отримання фінансування та неможливість провести тендери до кінця року.
Загалом, на облаштування укриттів у Києві минулого року було закладено близько 2 мільярдів гривень, цього року – 2,1 мільярда. Ці кошти здебільшого спрямовуються на облаштування сховищ у закладах освіти, культури та підвалів житлових будинків. Інші міста, як-от Запоріжжя, планують виділити 3,4 мільярда гривень, але переважно на прості укриття, які не покривають потреби населення. Планується, що кількість модульних укриттів поповнюватиметься за рахунок донорів, а у Львові запроваджують вимогу будівництва нових будинків з укриттями.
Значна частина витрат на безпеку зашита в інших статтях бюджету, таких як громадський порядок, що унеможливлює точний підрахунок реальних видатків на укриття. Рішення місцевої влади часто є хаотичними та несистемними, що призводить до перекидання відповідальності між чиновниками. Проблема потребує державного, централізованого підходу та розробки чіткої стратегії розвитку системи укриттів.
Необхідність системного підходу та контролю
В українських містах спостерігається критичний брак належних укриттів, незважаючи на значні бюджетні асигнування. Статистика свідчить, що більшість сховищ – це найпростіші підвали, які не забезпечують адекватного захисту. Навіть у таких містах, як Київ, за чотири роки повномасштабної війни з'явилося лише 50 нових укриттів, тоді як на їхнє будівництво виділялися мільярдні суми. Неефективність планування, бюрократія та непрозорість витрат призводять до того, що українці продовжують ховатися в умовах, далеких від безпечних.
Для вирішення цієї проблеми необхідна розробка єдиної державної концепції розвитку укриттів, яка б передбачала створення системного підходу до їх будівництва, моніторингу та контролю використання коштів. Важливим є запровадження прозорих дешбордів для відстеження реального стану забезпеченості міст укриттями та ефективності витрат. Крім того, посилення контролю з боку НАБУ та ДБР, а також прискорення реформи останнього, є критично важливими для запобігання корупції та неефективному використанню бюджетних коштів, спрямованих на безпеку громадян.