Журналіст Михайло Ткач висунув гіпотезу про існування складної схеми, названої ним "операція Форест Гамп", яка, за його припущенням, мала на меті інвестування 150 мільйонів гривень в українську енергетику. Кошти, нібито надані Джорджем Соросом, могли бути спрямовані через близьке оточення президента Володимира Зеленського. Згідно з версією Ткача, ця операція мала на меті підкосити довіру до чинної влади, яка, після виїзду частини корупціонерів на початку повномасштабного вторгнення, вживала заходів для повернення українців та навіть створила профільне міністерство. У контексті боротьби з корупцією, Ткач зазначає призначення Олексія Чернишова на посаду міністра.
Тимур Міндіч, якого Ткач називає "людиною державнoю", нібито не привласнив кошти, а вирішив інвестувати 150 мільйонів гривень у "людський капітал", а саме в Германа Галущенка. Метою цієї інвестиції було забезпечення підготовки енергетичної системи країни до зими 2026-2027 років, уникаючи при цьому можливого арешту Галущенка. Для забезпечення прозорості та оцінки ризиків, до процесу був залучений колишній керівник Головного управління розвідки та нинішній керівник Офісу президента Кирило Буданов. Ткач зауважує, що, за його версією, президент Зеленський міг не знати про ці події, або ж його обізнаність була обмеженою.
Роль антикорупційних фахівців та «медові пастки»
Кирило Буданов, який раніше відзначав, що корупцію породжує "ручне управління", для забезпечення антикорупційної надійності, залучив Максима Микитася – фахівця з антикорупційних питань. Микитась, як стверджує Ткач, вже перебував під впливом заступниці Буданова Ірини Мудрої, яка, за версією журналіста, скористалася ситуацією. Мудра, як зазначає Ткач, також ініціювала дії щодо "порятунку від корупції" державного Сенс Банку, аби запобігти його привласненню. Автор припускає, що її дії могли бути спрямовані на привласнення банку разом з іншими особами, окрім Давида Арахамії та керівника одного з парламентських комітетів. За це, на думку Ткача, Мудру, ймовірно, представлятимуть до державних нагород після завершення судових розглядів, посилаючись на слова Буданова про те, що "своє слово скаже суд."
Паралельно, за порадою невстановленої особи, Буданов нібито рекомендував Мудрій долучитися до порятунку низки інших об'єктів від корупції. Для забезпечення надійності, Мудра та Микитась вирішили залучити заможну особу, яка, на їхню думку, точно не буде причетна до крадіжок. Шукали людину з прізвищем, що містило б щонайменше п'ятдесят, а краще сто літер. Вадим Столар, почувши про необхідність "врятувати об'єкти від корупції", одразу погодився допомогти, попри потенційні витрати та ризик ув'язнення. Автор іронізує, що Столар міг би відсидіти після цього в Монако.
Реакція НАБУ та САП
Автор припускає, що до певної миті боротьба з корупцією виходила на новий рівень. Однак, за його словами, НАБУ та САП, яких Ткач називає "руйнівниками державного управління" та "головними борцями з борцями з корупцією", нібито напали в момент, коли влада президента Зеленського "майже добивала корупційну гідру зсередини". Ткач стверджує, що ці дії відбувалися під "російським впливом родом з Узбекистану", що призвело до руйнування зусиль у боротьбі з корупцією. Як наслідок, зима 2026-2027 років, за його прогнозом, буде ще важчою.
Відповідаючи на питання, чому він вважає, що саме Сорос міг надати 150 мільйонів гривень Міндічу, Ткач іронічно зазначає, що "не міг же він їх перед тим вкрасти!". Це припущення журналіста, яке базується на його інтерпретації подій, висвітлює скептичне ставлення до походження коштів та мотивації залучених осіб.