Ісландія, держава з високим рівнем ВВП на душу населення та розвиненою економікою, сказала "ні" навіть відновленню переговорів про вступ до Європейського Союзу. Цей результат референдуму викликає питання щодо перспектив розширення ЄС та демонструє, що прагнення до членства не є універсальним для всіх розвинених країн. Незважаючи на глибоку економічну інтеграцію через Європейський економічний простір та Шенгенську зону, ісландці не бачать потреби в повноправному членстві, яке, ймовірно, вимагатиме від них фінансових внесків і обмежуватиме суверенітет.
На відміну від ситуації України, для Ісландії вступ до ЄС не пов'язаний з пошуком економічної допомоги чи безпекової парасольки. Країна вже користується багатьма перевагами членства в ЄС, не несучи при цьому значних зобов'язань. Головними мотивами для потенційного вступу, які обговорювалися, були: по-перше, бажання брати участь у формуванні правил Європейського ринку, а не лише виконувати їх; по-друге, минулорічна безпекова занепокоєність, пов'язана з можливими претензіями з боку США. Однак, цей останній чинник з часом втратив свою актуальність.
Чому Ісландія не прагне до ЄС?
Ісландія, разом з Норвегією та Швейцарією, є прикладом країни, яка має тісні зв'язки з ЄС, але не прагне до повноправного членства. Основна причина полягає в тому, що ці країни вже досягли високого рівня економічного розвитку і не потребують фінансової підтримки від Євросоюзу. Навпаки, вони потенційно могли б стати членами-донорами, сплачуючи більше, ніж отримуючи. Крім того, для повноправного членства Ісландії довелося б відмовитися від суверенітету над своєю митною політикою, що є важливим аспектом її економічної незалежності.
Ключовим фактором, що викликав спротив, стало питання рибальства. Ісландія, будучи острівною державою, значною мірою залежить від рибної промисловості, яка є частиною її національної ідентичності. Побоювання, що вступ до ЄС призведе до необхідності ділити квоти на вилов риби з іншими країнами-членами, стало вагомим аргументом проти переговорів. Незважаючи на те, що уряд обіцяв виторгувати вигідні умови, зокрема щодо рибальства, суспільство висловилося проти навіть початку переговорного процесу.
Результати голосування виявилися доволі близькими: 52,5% проти 48% висловилися проти переговорів. Цікаво, що проти виступила провінція та молодь, хоча зазвичай молодь підтримує євроінтеграцію. Припускається, що на рішення молоді могли вплинути фейкові новини, які поширювалися, зокрема, з натяками на можливу причетність Росії. Ці фейки могли стосуватися мобілізації молодих ісландців до армії ЄС або втрати суверенітету загалом.
Наслідки для ЄС та України
Відмова Ісландії від переговорів не є катастрофою для Європейського Союзу, але демонструє, що ідея про універсальне прагнення до членства в ЄС не завжди працює, особливо для вже розвинених країн. Це створює певні геополітичні втрати для ЄС та ставить під сумнів його привабливість для країн, які вже досягли високого рівня розвитку. Водночас, ситуація показує, що для країн, які прагнуть розвитку та досягнення європейських стандартів, як Україна, членство в ЄС залишається привабливим варіантом.
Незважаючи на це, Ісландія залишається тісним партнером ЄС. Хоча повноцінний вступ не планується, країна продовжуватиме підтримувати Україну. Це свідчить про те, що відносини між країнами можуть бути міцними і поза рамками офіційного членства.