Державний Сенс Банк, нещодавно націоналізований через російське громадянство його попередніх власників, пройшов процес, який можна описати як системне захоплення контролю. Розслідування Тимчасової слідчої комісії (ТСК) під керівництвом Ярослава Железняка встановило, що призначення ключових керівників та контроль над фінансовими потоками банку здійснювалися за участю осіб, пов'язаних з Офісом Президента та керівництвом Національного банку.
Процес контролю над Сенс Банком, за словами Железняка, розпочався з моменту його націоналізації. Ключовою фігурою, яка, згідно з показами свідків, впливала на кадрову політику та призначення, був Василь Веселий. Його поява, за версією першого голови наглядової ради банку Шевкі Анджея, була організована через тодішнього голову правління НБУ Андрія Пишного. Надалі, після зміни керівництва та призначення контрольованої наглядової ради, банк став об'єктом для можливого відмивання коштів, зокрема через схеми, пов'язані з гральним бізнесом.
Призначення Василя Веселого та роль керівництва НБУ
Першим головою наглядової ради Сенс Банку після націоналізації став Шевкі Анджей, який не є громадянином України. Його покази на засіданні ТСК стали ключовими для розкриття деталей призначення Василя Веселого. Анджей стверджує, що пан Пишний, тодішній голова НБУ, спочатку запропонував йому знайти людину для банку, яка б забезпечила зв'язки з органами влади. Через кілька днів Веселий був особисто представлений Анджею як кандидат, згодом призначений радником наглядової ради.
Сам Андрій Пишний натомість заперечує будь-який вплив на призначення та особисте знайомство з Веселим до його появи в банку. Його версія подій відрізняється від свідчень Шевкі Анджея, що створює конфлікт показів та вказує на можливе надання неправдивих свідчень на ТСК. Железняк зазначає, що розбіжності у свідченнях між Пишним та Анджеєм можуть мати серйозні наслідки, зокрема кримінальну відповідальність за надання неправдивих показів.
Призначення голови правління та можливі корупційні схеми
Після того, як перший голова наглядової ради не зміг виконувати свої обов'язки, виникла потреба у новому голові правління. Ним став Стопак, який згодом став фігурантом справи щодо відмивання грошей через Сенс Банк. Железняк припускає, що призначення Стопака могло лобіюватися особами з Офісу Президента, зокрема паном Шурмою або паном Єрмаком, що натякає на можливий вплив вищих ешелонів влади.
Особлива увага була приділена питанням, пов'язаним з гральним бізнесом та платежами через компанії на кшталт Diamond Pay. За даними ЗМІ та попередніми матеріалами ТСК, ці платежі, а також занижені комісії на еквайринг грального бізнесу, могли бути джерелом значних фінансових потоків. Саме питання щодо ціноутворення та виплат призвели до конфлікту в наглядовій раді та її подальшого розпуску, що, на думку Железняка, відкрило шлях до призначення контрольованої ради та можливих зловживань.
Розслідування триває: політична та правова відповідальність
Ярослав Железняк підкреслив, що вся інформація, викладена під час засідання ТСК, є його інтерпретацією, яка потребує подальшого підтвердження з боку Національного антикорупційного бюро (НАБУ). Він готує нове засідання ТСК та планує подати заяву про злочин до НАБУ, аби з'ясувати повне коло причетних осіб. Железняк також наголосив на важливості парламентського інструменту ТСК як механізму для детального з'ясування правди та притягнення винних до політичної відповідальності, вважаючи це надбанням демократії.