Драматург і письменник Юрій Вєткін, який втратив ногу під час оборони Чернігова в березні 2022 року, разом зі своїм побратимом Русланом Івановим, колишнім художником-постановником, який через ворожу атаку втратив руку, продовжують підтримувати українських захисників. Після проходження реабілітації в центрі Superhumans, Іванов вирішив здобувати фах реабілітолога, демонструючи приклад стійкості та адаптації.
Попри важкі поранення, ветерани активно допомагають бійцям на передовій, зокрема організовуючи збори коштів. Вони також діляться в соціальних мережах відеоматеріалами, де з елементами самоіронії жартують про власні травми. Цим вони прагнуть нагадати про психологічну підтримку та важливість гумору як ефективного «безкоштовного антидепресанту».
Подолання травм та підтримка військових
Юрій Вєткін, який втратив кінцівку захищаючи Чернігів, та Руслан Іванов, що втратив руку внаслідок бойових дій, стали прикладом незламності. Вони не лише пройшли складний процес реабілітації в Superhumans, але й спрямовують свої зусилля на допомогу іншим. Зокрема, Руслан Іванов, колишній художник-постановник, обрав шлях здобуття освіти реабілітолога, щоб допомагати людям, які пережили схожі травми.
Активна участь ветеранів у житті суспільства та допомога військовим демонструють їхню незламну волю та прагнення до повернення до повноцінного життя. Організація благодійних зборів коштів є одним із ключових напрямків їхньої діяльності, що спрямована на забезпечення бійців необхідним обладнанням та підтримкою.
Гумор як інструмент психологічної стійкості
У своїх публікаціях у соцмережах Вєткін та Іванов часто використовують самоіронію, трансформуючи складні життєві обставини у жарти. Один із таких роликів, де побратими висміюють свої травми, став вірусним, підкреслюючи, що гумор може бути потужним психологічним інструментом для подолання труднощів. Це дозволяє не лише їм самим справлятися з наслідками поранень, але й надає надію іншим, хто опинився у подібній ситуації.
«Таких людей з ампутаціями та протезам зараз ви будете зустрічати на вулицях частіше. Головне не боятись, ми ж такі ж люди, як і ви.» — Юрій Вєткін.
Ці слова Юрія Вєткіна є закликом до суспільства сприймати людей з інвалідністю та ампутаціями як повноцінних членів громади, без страху та упереджень. Його думка підкреслює важливість інтеграції ветеранів та всіх, хто зазнав фізичних травм, у суспільне життя, а також необхідність формування толерантного ставлення до їхніх потреб.
Соціальна інтеграція та подолання стереотипів
Історії Юрія Вєткіна та Руслана Іванова є важливим свідченням сили духу та адаптивності українців перед обличчям війни. Їхня діяльність виходить за межі особистого подолання травм; вони активно працюють над зміною суспільного сприйняття людей з інвалідністю та ампутаціями, руйнуючи стереотипи та показуючи, що поранення не є перешкодою для повноцінного життя, активності та допомоги іншим.