Китай вже кілька років послідовно регулює сферу штучного інтелекту (ШІ) значно жорсткіше, ніж Сполучені Штати. Перші норми стосувалися рекомендаційних алгоритмів, поширення інформації, дипфейків та генеративних моделей, зосереджуючись на контролі контенту. За цей час держава побудувала розвинену регуляторну інфраструктуру, яка включає реєстрацію та перевірку моделей, технічні стандарти та взаємодію регуляторів із розробниками. Пізніше були запроваджені обов'язкове маркування згенерованого контенту та проєкт окремих правил для ШІ-компаньйонів і чат-ботів, спрямованих, зокрема, на запобігання емоційній залежності користувачів.
Як наслідок, Китай накопичив практичний досвід регулювання швидкозмінної технології, якого, на думку експерта з китайської політики у сфері ШІ Метта Шихана, помітно бракує США. Китайські відомства протягом кількох років вводять правила, оцінюють їхню ефективність, розробляють технічні стандарти та коригують вимоги. Регулятори активно взаємодіють з ШІ-лабораторіями, поступово нарощуючи технічну експертизу. Хоча це не означає, що Китай повністю контролює ризики передових моделей, американські лабораторії поки що значно сильніші в дослідженнях безпеки. Однак, за необхідності, Китаю не доведеться створювати механізм регулювання з нуля.
Пріоритети Китаю та США у регулюванні ШІ
Наразі передчасно вважати, що Пекін повністю прийняв американську дискусію про екзистенційні ризики ШІ. Китайська політика значною мірою зосереджена на практичному впровадженні технологій у промисловість, робототехніку та інші галузі, аніж на ризиках, пов'язаних із можливим появою надштучного інтелекту. Проте за останній рік-півтора термінологія, пов'язана зі збереженням людського контролю та потенційно небезпечними можливостями ШІ, все частіше з'являється в офіційних китайських документах.
Ситуація з Китаю виглядає парадоксальною: американські політики багато говорять про катастрофічні ризики ШІ, але федеральне регулювання в США залишається значно слабшим за китайське. Це ускладнює для Пекіна розуміння серйозності ставлення Вашингтона до цих ризиків, або ж сприйняття безпекових заходів як інструменту конкурентної боротьби.
Можлива співпраця та майбутні переговори
Основна думка Метта Шихана полягає в тому, що США та Китаю не обов'язково повністю довіряти одне одному, вводити однакові обмеження чи укладати масштабний міжнародний договір. Достатньо, щоб обидві сторони незалежно дійшли висновку, що втрата контролю над достатньо потужною системою ШІ загрожує їхнім власним інтересам. Це створить основу для обміну інформацією про небезпечні можливості моделей, методи тестування, кіберризики та захисні механізми. Односторонні обмеження в США можуть уповільнити американських розробників, але водночас стануть для Пекіна переконливим сигналом про серйозність ставлення Вашингтона до певних технологій.
Наступний раунд переговорів між США та Китаєм щодо ризиків розвитку ШІ запланований на листопад 2026 року у Шеньчжені. Результати цих переговорів значною мірою визначатимуть подальший підхід обох наддержав до регулювання та безпеки штучного інтелекту.