За два роки роботи на посаді, що передбачає управління Податковою службою, Руслан Кравченко, за твердженнями деяких джерел, міг нарощувати свої статки зі швидкістю 500 тисяч доларів США за робочий день. Автор публікації вказує на незвичайний успіх у цій потенційній діяльності, яка, за його словами, не вимагала жодних фінансових чи правових наслідків для посадовця. Для порівняння, наводяться приклади діяльності закордонних злочинних угруповань, які діють значно відвертіше, згадуючи вбивство Портнова та кримінальні справи, пов'язані з кол-центрами, що нібито перебували під кришуванням представника Генеральної прокуратури, відомого як «Канцлер» Кропива, пов'язаного з Кравченком.
Автор ставить під сумнів, хто з нинішніх українських високопосадовців став «найдорожчим» за час повномасштабного вторгнення. Винятком він називає президента, оскільки той, за його словами, поки не може бути об'єктом розслідувань з боку НАБУ та САП. Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) та Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) не включені до опитування, щоб уникнути маніпуляцій з голосами.
Класифікація посадовців для опитування
Для проведення опитування Юрій Ніколов класифікував деяких посадовців за секторами. Очільника Головного управління розвідки Кирила Буданова він відносить до цивільного сектору, пояснюючи це тим, що підрозділ зараз перебуває в цьому сегменті. Заступника голови Офісу президента Андрія Татарова віднесено до правоохоронного сектору, як до його «кормової бази» та ключового профілю роботи. Міністра оборони Рустема Умєрова автор зараховує до цивільних, ставлячи під сумнів його досвід у військовій розвідці.
Крім того, до списку включено Корецького, Мандзія та Цивінського, однак автор зазначає, що це зроблено суто формально, оскільки жодної інформації про їхню корупційну діяльність йому невідомо. Це зроблено, щоб сформувати топ-10 посадовців у кожному з визначених секторів.
Причини та потенційні наслідки
Припущення про шалені прибутки посадовців під час війни викликає занепокоєння щодо ефективності антикорупційних органів та верховенства права в Україні. Якщо такі оборудки справді відбуваються, це ставить під сумнів доброчесність системи та може підривати суспільну довіру. Згадка про колишніх співробітників Генпрокуратури та кримінальні історії, як-от з кол-центрами, може свідчити про існування системних проблем, де тіньові схеми співіснують з офіційними структурами.
Цікавість викликає питання, чому саме в період війни, який характеризується зростанням суспільної уваги до добробуту та потреб громадян, деякі посадовці нібито досягають такого надзвичайного фінансового успіху. Це може бути пов'язано з відсутністю належного контролю, використанням службового становища для особистого збагачення або ж бути результатом складних корупційних схем, які важко виявити.
Заклик до читачів
Автор запрошує читачів висловити свою думку щодо того, хто з актуальних високопосадовців став найбагатшим за час вторгнення, окрім президента. Для участі в опитуванні пропонується перейти за посиланнями на Telegram-канал «Наших грошей».